Навряд чи зображуючи натуру Тибету китайський художник Лю Юньшен (Liu Yunsheng) намагається зробити якусь політичну заяву. Хоча б тому, що він постійно мешкає в Піднебесній і не хоче опинитися за ґратами.
Вперше митець потрапив до Тибету наприкінці 1990-х, вийшовши на пенсію. У різних джерелах по-різному характеризується 35-річна професійна діяльність чудового аквареліста. Чи він служив в армії, чи працював в Академії інженерної фізики.
Втім, за умов побудови комунізму це цілком можна поєднувати. Але безперечно можна сказати, що всі ці роки випускник Шаньдунського університету мистецтв (Shandong University of Arts) не малював.
І тільки “на заслуженому відпочинку” знову взявся за пензлі та фарби. Фактично Liu Yunsheng сконцентрувався на творчості лише після 60-ти та сьогодні визнаний одним із найвидатніших майстрів акварельного живопису свого покоління.
Провінція Шаньдун, де народився та вчився художник, знаходиться на сході Китаю. Потрібно було мати велике бажання і запас енергії, щоб вирушити до Тибету через всю країну, знаючи, що твій організм до високогір’я не пристосований.
Але подорож виправдала очікування, тому що після цього Лю Юньшен побував у Тибеті понад 20 разів, і деякі з візитів тривали кілька місяців. Більшість з тибетських акварелей китайця намальовані за фотографіями, по пам’яті, за ескізами. Вони вражають і технікою, і колоритом!
Тибетці – особливий народ, немає даних про те, що вони походять із Центральної Азії чи Східної Азії. Хоча Тибет розташований між двома центрами стародавньої культури – Індією та Китаєм – місцева культура існувала незалежно від сусідів.
Звичайно, імперія Тибету, що існувала віками в різних формах, була залучена в політичні процеси в регіоні. Зокрема, 1712 року Тибет перейшов під владу маньчжурської династії Цин. Але після Сіньхайської революції, яка скинула монархію, було виведення китайських військ з Тибету, і в країни з’явився шанс повернути свою незалежність.
Внаслідок низки подій 23 січня 1913 року Далай-лама XIII видав Декларацію незалежності, в якій говорилося, що протягом всієї історії Китай і Тибет співпрацювали на основі відносин покровителя і священника, і що відносини Тибету та Китаю не ґрунтуються на підпорядкуванні одного іншому. У Декларації тибетці називалися незалежною та релігійною нацією, яка має працювати для захисту своєї незалежної країни.
Процес визнання незалежності Тибету не був простим, і Китай її ніколи не визнавав. Але якось за внутрішніми чварами було не до Тибету, тим більше що географічно гірська країна ізольована від Китаю.
На жаль, коли в 1949 році було проголошено Китайську Народну Республіку, обраний голова Центральної Народної Урядової Ради Мао Цзедун уявив себе “збирачем земель китайських”, що призвело до військової агресії та анексії Тибету в 1950 році.
Але Тибет продовжує зберігати свою унікальність, слідуючи місцевому прислів’ю: “Джерело землею не засиплеш, дерево, що росте, каменем не придавиш”.
Фото надані авторкою