У київській галереї White World відкрилася виставка робіт Поліни Вербицької «Вразливе місце». Художниця пояснила, що цей проєкт – спроба візуалізувати зовнішню і внутрішню реальність людини: «”Вразливе місце” для мене – спроба пограти з уявленням про людину як певну закриту структуру, яка щось ховає всередині, і можна протерти маленьке віконце, щоб заглянути туди».

Мисткиня не згодна з позицією, що внутрішній світ людини глибший і значущіший, ніж зовнішність. Вона вважає, що це дві різні реальності, в яких ми перебуваємо. «Наше тіло – це ми соціальні. Воно взаємодіє із зовнішнім світом та іншими людьми та дозволяє нам виражати себе. Внутрішній вимір не є глибшим, він просто менш реалізований. Все, що не має якоїсь чіткої композиції, важко зрозуміти».

Проєкт готувався близько 9 місяців (виношувався, немов дитина). За словами художниці, вона навіть намагалася прив’язатися до цього терміну. І зізналася, що їй складно працювати з тематичними проєктами: «Розкриваючи якусь тему, починаю в неї заглиблюватися, розбиратися, що призводить до питання – навіщо я взагалі творю мистецтво? І кожного разу необхідно собі це пояснювати».

У творах Поліни Вербицької – відображення почуттів і емоцій, філософія і фантазія. Для скульптурних робіт мисткиня використовує силікон, смолу, віск і гіпс, створює олійний живопис і графіку.

Спеціально для «Імпровізатора» художниця відповіла на кілька запитань.

– З чого почалося Ваше мистецтво?

– Я завжди малювала. Але не займалася скульптурою до певного віку. У мене скульптура завжди асоціювалася з пам’ятниками, а мені це було нецікаво. І почала нею займатися, коли побачила, що існує сучасна скульптура.

– Ви пам’ятаєте свою першу роботу?

– Першу не пам’ятаю, але пам’ятаю першу важливу для мене. Нещодавно розбирала у мами завали своїх старих робіт і знайшла оголені портрети мого колишнього чоловіка, який тоді ще був моїм майбутнім чоловіком. І ось вони непогані!

– Ви запрошуєте живих моделей?

– Я взагалі не використовую живих моделей, у мене немає академічної освіти. Тобто для мене малювання і ліплення з натури є чимось екзотичним.

– Можна сказати, що Ви у своїй роботі займаєтеся дослідженням?

– Для мене моя художня діяльність – так чи інакше продовження якоїсь інтелектуальної діяльності. Мені потрібно бачити якийсь сенс. Моє мистецтво ніколи не було про прикрашання – ніколи не було ні декоративним, ні красивим. Просто завжди думала про те, хто я є, хто ми є, навіщо живу, навіщо все це існує, як це все працює. І це просто продовження мого процесу мислення.

– Ваші роботи про Вас особисто чи про людство загалом?

– Я не думаю, що маю компетенцію та авторитет говорити про людство загалом, тому що сама є частиною людства. Якщо говорю про людство, то говорю і про себе також. Тому я б сказала, що це про мене і мій досвід спілкування з іншими людьми, але він все одно суб’єктивний.

Наталія Кряж

Довідка:

Поліна Вербицька — українська художниця та скульпторка, живе та працює в Києві. Навчалася на художньому відділенні Національного педагогічного університету ім. М. Драгоманова, яке залишила, зосередившись на власній художній практиці. Ідентифікує себе як самоучку. Працює зі скульптурою, живописом, графікою та інсталяцією.

Якщо Вам сподобалася стаття, автору буде приємний комплімент