19 березня в Парижі, в історичній Salle Colonne, відбудеться надзвичайна культурна подія — прем’єра музично-літературного дійства «Василь Стус, вісник і поет України».

Вечір відбудеться за присутності видатного славіста, французького дослідника і перекладача Жоржа Ніва (1935 р. н.), який, захопившись українською поезією, а особливо – творчістю Василя Стуса, у віці 80 років почав вивчати українську мову, щоби мати змогу своїми перекладами відкривати цей світ для франкомовного читача.

Поряд із Жоржем Ніва, зі вступним словом виступить Костянтин Сігов, його український видавець — дослідник, філософ та директор видавництва L’Esprit et La Lettre («Дух і Літера», Київ),  – окресливши роль Василя Стуса – правозахисника. Перформанс розпочинає літературний блок, що є своєрідною «генезою свідомості», і запрошує пройти шляхом, де особистість Василя Стуса поступово проявляється через серію віршів та уривків листів, увиразнених звуковими імпровізаціями. Вибір текстів має на меті не тільки простежити кристалізацію його переконань як поета та правозахисника, а й підкреслити глибину його особистих стосунків. Ми відкриваємо для себе чутливу людину: сина, чоловіка та батька, глибоко стурбованого долею та добробутом близьких йому людей.

Завершальні штрихи портрета Василя Стуса знаходять своє втілення у творі композиторки та піаністки Олени Ільницької «Сам на сам». Це шестичастинний камерний цикл для мецо-сопрано, фортепіано та віолончелі, в основі якого 5 поезій Василя Стуса в їхній оригінальній українській версії. Прем’єра твору відбулася 27 лютого 2025 року в м. Бамберг, Німеччина.

Виконавці паризького проєкту: Олена Ільницька / Olena Ilnytska, composition & piano

Олександра Турянська / Oleksandra Turyanska, mezzo-soprano

Климент Майє/ Clément Mailliet, violoncelle

Алексі Бар’єр / Aleksi Barrière, lecture

Подія 19 березня 2026 р. в Парижі приурочена до виходу 12 березня 2026 р. збірки «Василь Стус. Палімпсести. Поезії та листи ГУЛАГу» у видавництві «La Maison d’édition Noir sur Blanc», Лозанна.

Це вже друга книга перекладів  творів Стуса від Жоржа Ніва, яка вийшла у світ за сприяння Центру Василя Стуса Stus Centre та його засновника Дмитра Стуса — науковця, менеджера культури, літератора. На сьогодні це найоб’ємніша збірка перекладів текстів  поета французькою мовою, що налічує більше 600 сторінок!

Першою ж була книга-білінгва Василь Стус «Вибране. Poésies choisies», яка вийшла 29 вересня в рік повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Тоді Жорж Ніва так прокоментував свою ідею цієї збірки перекладів 300 поезій: «Сьогодні, коли саме існування України знову під загрозою, поезія Стуса видається мені особливо необхідною», це «відповідь тим, хто заперечує існування України: ми тут, ми назавжди». «Так, Україна існує. Так, віра в Україну живила її найбільших поетів…»

Саме ця двомовна збірка віршів Василя Стуса і стала тією точкою перетину, що спрямувала творчі пошуки співачки та ініціаторки проєкту Олександри Турянської до знайомства з легендарним перекладачем Жоржем Ніва. Надалі – слово Олександрі, адже її енергією сповнений кожен крок цього шляху.

«Поезії Василя Стуса віддавна є особливим живим, тонким і зрозумілим мені світом: водночас джерелом сили духу і способом гранично правдивого спілкування з собою. Мені було дуже приємно, що вокальний цикл для мецо-сопрано, фортепіано і віолончелі «Сам на сам» на тексти улюбленого поета Василя Стуса композиторка Олена Ільницька вчергове довірила мені! Попередньою спільною роботою був “Agnus Dei”, твір сакрального змісту, написаний для такого ж складу музикантів під час резиденції Олени у Villa Concordia в Бамберзі у 2023-2024 роках.

Сучасна музика віддавна є моїм репертуарним пріоритетом, бо люблю відкривати небачене і співати неспіване. До того ж можливість безпосереднього спілкування з автором під час ознайомлення з партитурою — це неабиякий привілей, велика допомога в пошуку точності виконання, характеру звуку, специфічних технічних прийомів. Зрозуміло, що для найповнішої реалізації такої складної акустичної палітри необхідні відповідні умови і простір, отже я щаслива, що його прем’єра відбудеться саме в  паризькій Salle Colonne. Ця зала на 200 глядачів для концертів камерної музики була відкрита оркестром Colonne ще в 1937 році. Свого часу її акустичні властивості привернули увагу звукозаписної компанії Philips, яка використовувала її  як свою паризьку студію звукозапису протягом майже п’ятдесяти років. Як музикант і людина, відповідальна за проєкт, я впевнена – це прекрасні умови прем’єрного  прослуховування і для наших глядачів також!

Твір Олени Ільницької на вірші Василя Стуса «Сам на сам» вперше прозвучав у концерті в Бамберзі, де ми також виконували «Знаки присутності» Алли Загайкевич на вірші І .Ківи — зі вступним словом перекладачки і літературознавиці Роксолани Свято. Оскільки в музичних творах поетичне слово звучало українською, для німецької публіки ми підготували програмки з перекладами; зокрема, 5 поезій Стуса нам запропонувала перекласти німецькою наша поетеса Тетяна Малярчук, за що ми їй щиро вдячні.

Прем’єра твору Олени Ільницької була дуже успішною, до того ж викликала великий інтерес до поезії Василя Стуса. Окрилені теплими відгуками, вже тоді ми задумалися про його презентацію у Франції, але трохи в іншому контексті — у формі літературно-музичного перформансу, бо хотілося, аби прозвучали і листи поета, які є дуже важливою частиною його спадщини.

Вже з червня минулого року я почала пошуки професійних перекладів французькою необхідних нам текстів. На моє розчарування, з п’яти віршів, обраних Оленою для вокального циклу, знайшовся лише один: «Сто дзеркал» у двомовній збірці Василь Стус «Вибране. Poésie choisie», видавництва «Дух і Літера» (вересень 2022) з перекладами француза Жоржа Ніва. Ось таким чином в анотації про цю збірку на сторінці Стус Центру я дізналася про цього знаменитого перекладача-славіста.

Я переглядала все, що могла знайти про Жоржа Ніва стосовно Стуса: відео, статті… І щоразу була здивована – наскільки відповідальним і кропітким є його ставлення до процесу перекладу; його намагання зрозуміти і донести сенси поетичного словника Стуса, які часто, навіть для українського читача, є багатозначними й непростими.

Вочевидь, для славіста з таким величезним перекладацьким і культурознавчим досвідом, як у Жоржа Ніва, Василь Стус виявився неординарним відкриттям, яке переросло в щире і тривале захоплення назавжди. Забігаючи наперед подій, хочу тут сказати: якось у телефонній розмові Жорж Ніва мені зізнався, що колись сам пробував писати поезії – але все знищив, бо не вважав їх якимись цінними. І лише в період роботи над перекладами поезій Василя Стуса він поступово відчув, як і сам нарешті стає поетом, так і висловився: «Стус зробив мене поетом!»

Але повернемося до історії становлення нашого проєкту. Сподіваючись, що решта з чотирьох необхідних нам віршів Стуса все ж таки увійдуть до нової збірки перекладів, я звернулася до письменника Олеся Ільченка, який допомагав Жоржу Ніва вивчати українську — і дуже швидко отримала ще 2 переклади («То все не так» і «Так явно світ тобі належать став»).  Але нам бракувало ще «Змагай, знеможений життям» і «Попереду нарешті порожнеча». Вони не увійшли до нової збірки, отож я дуже зраділа, коли отримала від Жоржа Ніва пропозицію перекласти ці два тексти спеціально для нашого проєкту, про який пообіцяла написати йому докладніше. Жорж Ніва відгукнувся з великим інтересом і ентузіазмом, бо зателефонував того ж дня після отримання мого допису, аби запропонувати нам ще й переклади листів Василя Стуса. Десь за тиждень я вже отримала скомпоновану Жоржем Ніва вибірку листів і обіцяні переклади двох віршів. Нарешті нам уже було над чим працювати, і ми почали вибудовувати драматургію перформансу.

На роль читця текстів спершу спробували кількох акторів, але мені стало зрозуміло, що шукаю когось особливого, з металом у голосі, харизмою і дотичного саме до музичних сценічних жанрів. І ось тут мені просто неймовірно пощастило! На цю пропозицію відгукнувся Алексі Бар’єр, у театральній постановці якого я колись співала “Пісні померлих дітей” Густава Малера.

Алексі не лише режисер на чолі своєї compagnie de théâtre musical “La Chambre aux échos”, а й поет, філософ, перекладач, автор лібрето до опери Каї Сааріахо “Невинність” (“Innocence”). Наша спільна робота над монтуванням текстової частини, її драматургією виявилася нескладним завданням завдяки повному взаєморозумінню, ініціативності з боку Алексі. Його професійний інтерес – пізнати матеріал у значно ширшому обсязі, ніж було запропоновано спочатку, — спонукав додати до сценарію дуже важливі елементи, ті частини листування Василя Стуса, які відчутно посилювали концепцію нашого проєкту.

Василь Стус пише: «Насамперед, сину, я хочу, аби ти мав свій характер, а не був розмазнею, манною кашею для беззубих. Виробляй його постійно, не поступайся своєю волею перед обставинами. Бо ти — це насамперед Твоя воля (бажання, мета, впертість і т. д.), а твоя воля міцніє в подоланні перешкод (…). Коли людина має себе, свій хребет, свій центр, свою основу, свою гравітацію, сказати б, тоді все падає на свої місця — і людина схожа на Ейфелеву чи Останкінську башту, а не на гарбу сіна (…) Я вже Тобі радив, сину, вести щоденник? Веди його. Це виробляє стиль, спонукає до глибшого думання. Нехай це буде щоденник Твоїх почувань, емоцій, думок. У ньому Ти ніби стаєш жити у двох проєкціях. Це ніби перше збагнення Вічності». В іншому листі: «Ти повинен бути освіченою людиною. Бо теперішня людина — тільки освічена. Людина — це обов’язок, а не титул (народився — і вже людина). Людина твориться, самонароджується. Власне, хто ти є поки що? Кавалок глини, сирої, пластичної. Бери цей кавалок в обидві жмені і мни — доти, поки з нього вийде щось тверде, окреслене, перем’яте. Уяви, що Бог, який творить людей, — то ти є сам, Ти є Бог. Отож як Бог самого себе мни свою глину в руках, поки не відчуєш під мозолями кремінь. Для цього в Тебе найкращий час — творися ж!»

Поет пише дружині: “Дорога моя Вальочку, дістав на початку серпня Твого і Марусиного листа, дякую. Певне, коли ви писали, я перекладав нарешті “Орфея, Еврідіку й Гермеса” Рільке (…) І думаю собі, Вальочку: це все – про Тебе, про мою-Тебе, тобто ту-Тебе, якої ти, може, й не знаєш, а хіба може здогадуєшся — з моїх очей, рядків моїх, поглядів моїх”.

Нагадаю, за яких умов писалися ці рядки поета. Народившись у 1938 році на Західній Україні, Василь Стус виріс у Сталіному (нині Донецьк), на Донбасі. У 1965 році він став одним із найактивніших учасників українського дисидентського руху. Його перша збірка поезії була опублікована в 1970 році. Його твори були заборонені брежнєвським режимом; його було заарештовано та двічі відправлено до ГУЛАГу, де він написав свій шедевр – двотомну збірку «Палімпсести». Він також перекладав українською мовою Рільке та Гете. Василь Стус помер у 1985 році у виправно-трудовому таборі Перм-36 внаслідок голодування, яке він проводив до самого кінця. Сьогодні його поезію викладають у школах та вивчають в університетах; Стус став втіленням опору української мови та літератури — росії.

Як виконавець, читець листів і поезій Василя Стуса, Алексі Бар’єр — найновіша людина в нашому проєкті. Але саме він своєю моральною підтримкою, дружньою порадою посприяв тому, що перформанс таки відбудеться і не відкладеться «на потім», «до кращих часів». Як людина досвідчена і професійна, він не дав опустити руки в моменти найскладніших організаційних перипетій: «Василь Стус заслуговує не лише на те, щоби його знали як свідка та шанували як мученика, його також слід читати, докладно та з відданістю, як письменника, яким він був, слово якого сягає далеко за межі вимог опору, — а також як поета і перекладача. 19 березня у нас буде можливість провести деякий час із цим видатним розумом та надихнутися його глибоким баченням, його мужністю та прагненням до братерства».

Анна Архипова

Довідка

Виконавці:

Олена Ільницька (1977, Україна). Закінчила факультет композиції Національної академії музики України (2001), де навчалася в класах І. Карабиця та М. Скорика. У 2010 році в рамках стипендіальної програми Міністра культури Республіки Польща пройшла стажування в Музичній академії імені Кароля Шимановського у класі професора Александера Ласоня. У 2023-2024 роках була стипендіаткою Міжнародного дому художників «Вілла Конкордія» у Бамберзі, Німеччина. Брала участь у різних міжнародних проектах, зокрема «Шопен: транскрипції нашого часу» (2010), «Привиди нової музики в Україні» (2015) та PandemicMedia Space (2020-2021). Член Національної спілки композиторів України (НСКУ) з 2005 року. Учасник фестивалів сучасної музики «Kyiv Music Fest», «Прем’єри сезону», «Молодіжний музичний форум», «Контрасти», «Прем’єри сезону в Києві», «Дні української музики у Варшаві», Фестиваль сучасної української музики (Нью-Йорк, США), 19-х Днів нової музики Бамберг, Фестивалю камерної музики Zwischentöne Engelberg 2025 (Швейцарія). Творчий репертуар композитора включає як камерну музику, так і масштабні симфонічні твори.

Олександра Турянська-Майє, ліричне сопрано та етномузиколог українського походження, мешкає у Франції з 2002 року. Як солістка, вона брала участь у численних постановках на сценах України, Франції, інших європейських країн та Сполучених Штатів у співпраці з Yara Arts Group (театр LaMaMa, Нью-Йорк), оркестром Secession Orchestra та La Chambre aux Échos (Париж), а також La Compagnie de Théâtre des Mers du Nord (Франція). Створена разом з ансамблем Nova Opera (Україна), опера-реквієм IYOV у 2018 році увійшла до десятки найкращих у світі за версією Міжнародного конкурсу Musical Theater Now та була виконана понад  40 разів, зокрема на престижних майданчиках, таких як Віденський Музикферайн (Австрія), Зал Корто (Франція), Роттердамський оперний театр (Нідерланди) та Скоп’єйський оперний театр (Північна Македонія), театр Here у Нью-Йорку (США) під час фестивалю Prototype, а також у численних українських містах (Київ, Харків, Маріуполь, Дніпро, Львів, Івано-Франківськ та інші). Олександра також виступає на сольних концертах з фортепіано або органом, керує власними проектами та регулярно отримує замовлення на створення сучасної акустичної та електронної музики, зокрема у співпраці з Аллою Загайкевич та Оленою Ільницькою. Ми можемо почути її голос у фільмі «Les Roses de ma Mère» (замовлення France 3, режисер Діна Хан, композитор сер Еліс).

Алексі Бар’єр (Франція) — автор, режисер і перекладач. Художній керівник, разом з диригентом Клеманом Мао Такачем, музичної театральної компанії La Chambre aux échos, він створює вистави на перетині дисциплін, мов та культур, що ставляться на різних фестивалях та в оперних театрах Європи та за її межами. Пишучи переважно для сцени, він співпрацює як лібретист з кількома сучасними композиторами, включаючи Кайю Сааріахо, Юху Т. Коскінена, Діану Сірсе та Оуті Таркяйнен. Серед його останніх перекладів — збірки фінської поетеси Ееви-Ліїзи Маннер (L’extrême contemporain, 2024) та «Проти цілісного витвору мистецтва» німецького режисера та композитора Хайнера Геббельса (Pharmharmonie de Paris, 2024).

Клеман Майє (Франція) –  зараз навчається на CPES у CRR Рюей-Мальмезон, отримав Prix d’Excellence у галузі камерної музики у 2025 році. Почавши грати на віолончелі у віці 5 років (консерваторія Сюсі-ан-Брі), він продовжив навчання в музичній школі Буассі-Сен-Леже, а потім у регіональній консерваторії Кретей. Часто виступає на замінах у складі оркестру Пасделуп в концертах у Паризькій філармонії та La Seine Musicale, а також був запрошений грати соло на віолончелі у виступах зі студентськими оркестрами. Клеман Майє брав участь у прем’єрах творів О. Ільницької «Agnus Dei» (2023) та «One to One» (2025) у Бамберзі, Німеччина (віолончель соло).

Костянтин Сігов — філософ, редактор і директор Європейського дослідницького центру гуманітарних наук при Національній академії наук Києва. Автор численних есеїв про європейську культуру та український рух опору, зокрема, автор книг “Коли Україна повстає: Народження нової Європи” (спільно з Лорою Мандевіль), “Мужність України” (спільно з Анн-Марі Пеллетьє) та “Музика в русі опору: Арво Пярт і Валентин Сильвестров”. Він має почесний докторський ступінь Університету Екс-Марсель і є членом-кореспондентом секції філософії Академії моральних і політичних наук.

Жорж Ніва / Georges Nivat  (народився 1935 року) французький славіст і перекладач, чиєю останньою роботою є збірка віршів «Василь Стус. Палімпсести. Поезія та листи з ГУЛАГу» («Палімпсести: поезія та листи з ГУЛАГу»), перекладена з української мови та опублікована видавництвом Noir sur Blanc у березні 2026 року. Перекладач і друг Солженіцина, близький знайомий родини Пастернака, плідний коментатор сучасної російської та української літератури, професор-емерит, директор видавництва та дослідник. Сьогодні Жорж Ніва перекладає вірші, проводить семінари та бере участь у дискусіях на актуальні міжнародні питання. Його творчість плідна, охоплює академічні праці, есе, переклади та антології. Він також є громадським діячем, коментатором геополітики та лектором.