Цей травень у музичному житті Києва вирізняється особливою поліфонією голосів. З наближенням фестивалю «Київські музичні прем’єри – 2026», який уже понад тридцять років відкриває слухачам нову музику українських і світових композиторів (цьогоріч фестиваль триватиме 23–31 травня), місто занурюється в особливий стан – стан зосередженого слухання. Тема цьорогічного фестивалю – «Поліфонія життя» – знаходить свій відгомін у травневій афіші Національної філармонії України, де епохи, стилі й творчі голоси переплітаються в єдину живу тканину сучасного музичного простору.

Колонна зала

1 травня MOZART. СИМФОНІЇ. Влітку 1788 року, протягом неймовірно короткого терміну, Вольфганг Амадей Моцарт створив три свої останні симфонії: № 39, № 40 та № 41. Ці шедеври, що не були написані на замовлення, народилися практично на одному подиху «для душі», ставши найвищим проявом його генія. У цій музиці Моцарт постає як неперевершений психолог, майстер найтонших людських почуттів, чия рука ніби керувалася самим Провидінням.

Відкриває цей цикл Симфонія № 39 мі-бемоль мажор. Вона випромінює світло, благородство та величний спокій. Відмова від гобоїв на користь м’якого звучання кларнетів надає їй особливої теплоти й оксамитового колориту. Це музика гармонії з навколишнім світом, де урочистий вступ переходить у променисту радість буття.

Центральне місце в тріаді посідає Симфонія № 40 соль мінор – твір, який сьогодні знають усі. Звернення до тривожної мінорної тональності, що траплялося в симфоніях Моцарта вкрай рідко, робить її напруженою та сповідальною. Вона вражає філігранною завершеністю кожної деталі, проте за цією досконалістю криється глибока душевна незахищеність. Саме в цій симфонії Моцарт переступає межі стриманого класицизму, передбачаючи психологізм та чуттєвість епохи романтизму. Недарма музикознавець Альфред Ейнштейн зауважував: «Це не просто музика, це фатальна неминучість. Соль-мінор Моцарта – це голос долі, від якої неможливо втекти».

Завершує цикл грандіозна Симфонія № 41. Вона звучить як божественне одкровення, де людські страждання й тривоги розчиняються в ідеальному порядку всесвіту. Якщо Симфонія № 40 – це голос серця, то «Юпітер», як її назвали пізніше, – це велич розуму, що єднає земне із сакральним.

Разом ці три симфонії проходять довгий шлях від земного світла до небесної величі. Це музика, що перевершила свій час і залишилася вічним еталоном того, на що здатний людський геній.

2 травня МИКОЛА ЛИСЕНКО. ПЕРЕЗАВАНТАЖЕННЯ. Міжнародний фестиваль «Династія» було засновано Марією Пухлянко у 2012 році в Києві; за роки існування в цій мистецькій події брали участь музиканти із США, Франції, Ізраїлю, Іспанії, Данії, Китаю та інших країн. Фестиваль інтегрує кілька масштабних проектів: «Мистецтво гри з оркестром», «Музика і танці епохи бароко», Міжнародний конкурс молодих піаністів UKE-PIANO, який відбудеться наживо вже вчетверте протягом війни в Україні.

Закриття фестивалю – «День Лисенка» – включатиме три події: Презентація мультимедійного видання двотомника фортепіанної музики в Музичному салоні,  експозиція «Лисенко у Лейпцигу» і концерт «Лисенко. Майже дорослі» у фойє та концерт «Микола Лисенко. Перезавантаження» в Колонному залі імені М. Лисенка.

Концерт «Микола Лисенко. Перезавантаження» присвячений фортепіанній спадщині Миколи Лисенка та поєднує музику і художнє слово, відкриваючи багатогранний світ митця через його творчість і особисті історії. Задум програми передбачає своєрідну «просторову» драматургію розвитку стилю композитора – саме тому на сцені одночасно розмістяться кілька роялів, кожен із яких представлятиме окремий етап його творчості. У виконанні лауреатів міжнародних конкурсів фортепіанна музика Лисенка постане як жива еволюція стилю композитора: від ранніх інтонацій до зрілих художніх узагальнень.

Особливою складовою вечора стане художнє слово: праправнук видатного композитора, Микола Лисенко, занурить слухачів в атмосферу епохи через листи та спогади, що розкривають його особистість із нового й несподіваного ракурсу.

Проєкт під керівництвом Марії Пухлянко поєднує музичне виконання, історичний контекст і родинну пам’ять, створюючи цілісне художнє переживання та нове осмислення ролі Лисенка в історії української культури.

3 травня Національний будинок музики презентує програму ГАЙДН. СТВОРЕННЯ СВІТУ. У 1791–1792 роках Йозеф Гайдн вперше приїхав до Лондона і потрапив на виконання ораторій Генделя. Саме «Ізраїль у Єгипті» з його масштабними хорами та чудовими оркестровими ефектами – дзижчанням мух, стрибками жаб, громом градобою – вразив його найбільше. Вражений, він замислив створити твір подібної сили. Тоді ж імпресаріо Йоганн Петер Саломон передав йому лібрето зі спадщини Генделя. Забравши цей «скарб» до Відня, Гайдн розпочав роботу над твором, що став вершиною його кар’єри. Лібрето поєднує біблійні тексти з поемою Мільтона «Втрачений рай» – матеріал  настільки об’ємний, що свого часу Гендель так і не взявся за роботу над цим текстом – надто об’ємним виявилося лібрето, яке в музиці розтягнулося б на чотири години.

Праця над ораторією була для композитора глибоко особистою: у хвилини натхнення він благав Бога дати сили завершити твір. Його віра – світла й умиротворена – пронизує всю музику. Прем’єра у віденському палаці Шварценберґ у 1798 році стала тріумфом, і навіть початкова заборона церкви не змогла зупинити поширення ораторії Європою.

Гайдн завершував всі свої партитури словами Laus Deo – «Слава Богу». У «Створенні світу» вони звучать як підсумок усього його шляху. Сам композитор писав, що прагнув створити музику, яка стане джерелом спокою й утіхи для людей. І ці сподівання здійснилися: в наш скептичний і непевний час ми все ще можемо радіти, можливо, з відтінком ностальгії, бездоганному оптимізму Гайдна, вираженому в одному з найчарівніших і життєствердних музичних творів, які коли-небудь були написані.

Подія відбувається за підтримки Польського інституту в Києві.

5 травня FIESTA. Світло і радість у музиці Іспанії та Латинської Америки!

Якщо пошукати спільне у звучанні іспанської та латиноамериканської музики, то це безперечно буде загальний тон звучання: святковий, радісний, натхненний.

Хабанера, пасадобль, сегідилья, танго – танцювальна стихія вмить полонить слухача і наснажить його енергією та запалом. Арабське, американське, європейське і сефардське, обрядове і світське, наївне та вишколене, – контакти різних традицій завжди породжують унікальні та незвичайні звучання, які цікаво пізнавати.

Концерт також міститиме неочікувані музичні сюрпризи!

6 травня Програма концерту МОЦАРТ – МЕНДЕЛЬСОН поєднує ранній, сповнений внутрішньої напруги твір Фелікса Мендельсона та світлу, витончену музику Вольфґанґа Амадея Моцарта.

Симфонія № 10 для струнного оркестру Мендельсона – одночастинний твір, в якому стримана меланхолія поєднується з глибоким психологізмом і майже сповідальною інтонацією. Це музика глибокого внутрішнього зосередження, в гармоніях якої вже відчувається подих романтизму – більш особистого, чуттєвого й психологічно насиченого. Як зазначає дослідник творчості композитора Р. Ларрі Тодд, ця симфонія – одна з найзагадковіших серед ранніх робіт Мендельсона.

Поринути в інший світ – ясний і сповнений життєвої енергії –  пропонує музика безсмертного Моцарта. Концерт № 4 для скрипки з оркестром захоплює поєднанням блискучої віртуозності та співучої, майже оперної виразності, де соліст веде витончений і дотепний діалог з оркестром. В Симфонії № 29, з її легкою, пульсуючою енергією та витонченим тематизмом, немає зовнішньої пишності, натомість відчувається тонка гра світла й тіні, елегантність і глибина, притаманні зрілому стилю Моцарта. Це музика гармонії та рівноваги, у якій уже чітко звучить його унікальний голос – легкий, прозорий і по-справжньому досконалий.

Фелікс Мендельсон і Вольфґанґ Амадей Моцарт. Два виміри музичної краси – глибоко особистий і бездоганно гармонійний.

За підтримки VERE MUSIC FUND.

8 травня КОЛИ ГОВОРИТЬ МУЗИКА. 8 травня – День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років, і концерт «Коли говорить музика» у виконанні Академічного симфонічного оркестру Національної філармонії України під орудою Теодора Кухара за участю скрипальки Джудіт Інгольфссон (Ісландія) набуває особливої ваги як можливість осмислення людського досвіду, пам’яті та цінності життя. Програма пропонує слухачеві екзистенцію безпосереднього музичного висловлювання, у якому звук стає носієм змісту, емоції та думки, а історичний вимір – простором для їх переосмислення.

У першому відділі Трагічна увертюра Йоганнеса Брамса постає як зосереджене осмислення природи трагізму – без конкретного сюжету, але з глибоким внутрішнім конфліктом і напруженою психологічною драматургією. Поруч із нею Скрипковий концерт Людвіга ван Бетховена розкриває інший вимір музичної мови – стриманий, врівноважений і водночас глибоко виразний, де соліст і оркестр взаємодіють як рівноправні партнери, формуючи цілісну звукову тканину.

У другому відділі Симфонія №3 Антона Брукнера, присвячена Ріхарду Вагнеру, втілює масштабне симфонічне мислення, у якому музика розгортається як складна система взаємопов’язаних тем і образів. Її драматургія вибудовується через поєднання контрастних станів – від напруженої урочистості до медитативної зосередженості, від ритмічної енергії до монументальних кульмінацій.

Всім відомий вислів: «Коли говорять гармати – музи мовчать», проте саме музика говорить там, де слова вже безсилі: про пам’ять, людську гідність і цінність життя, повертаючи слухача до осмислення досвіду трагедії та особистісного і колективного досвіду надії.

9 травня В центрі програми БАХ. ГІНДЕМІТ. ШУМАН постане фортепіано як живий голос думки й почуття, в якому поєднуються інтелектуальна ясність, ритмічна енергія та глибина переживання у виконанні Романа Лопатинського.

Партита № 6 Йоганна Себастьяна Баха звучить як складна й вишукана архітектура барокової форми. У ній відчутна рівновага між строгою поліфонією та внутрішньою свободою висловлювання. Танцювальні частини набувають глибини й зосередженості, а Токата й Жига вирізняються енергією та масштабністю, розкриваючи інтелектуальну й емоційну насиченість музики Баха.

Сюїта «1922» Пауля Гіндеміта привносить іншу інтонацію – різку, урбаністичну, сповнену ритму сучасності. Тут звучать відгомони джазу, кабаре, танцювальних залів, але крізь них проступає чітка конструкція й іронічна дистанція. Кожна частина має свій характер – загострений і контрастний, де рух і ритм стають рушійною силою музичного висловлювання.

У другому відділі «Симфонічні етюди» Роберта Шумана розгортають масштабне художнє полотно, в якому варіаційна форма набуває симфонічного мислення. Фортепіано звучить багатоголосо й насичено, поєднуючи інтимну лірику з внутрішньою напругою та драматизмом. Кожен епізод – це окремий емоційний стан, зібраний у цілісну, глибоко особистісну концепцію.

Ця програма окреслює різні виміри музичного мислення – вивершену барокову логіку, загострену сучасність і романтичну внутрішню експресію, розкриваючи багатство звучання і художніх сенсів фортепіанного мистецтва.

10 травня У виконанні Національного заслуженого академічного симфонічного оркестру України під орудою Володимира Сіренка за участі скрипаля Михайла Захарова прозвучить програма ВАГНЕР. ЛІСТ. БРУХ, що поєднує знакові твори європейського романтизму.

У першому відділі – Вступ до опери «Лоенгрін» Ріхарда Вагнера, в центрі якого – образ Святого Грааля, що немовби спускається з небес на землю. Звучання народжується з майже невагомої сяйливої гармонії, поступово збагачуючись новими тембрами й розгортаючись у величне оркестрове наростання. Досягнувши кульмінації, музика знову розчиняється у прозорому, неземному світлі. Цей безперервний процес –  від тиші до сяйва і назад – створює відчуття містичного одкровення та позачасової краси.

Перший концерт для скрипки з оркестром №1 соль мінор Макса Бруха належить до найвідоміших творів скрипкового репертуару. Його серцевиною є проникливе Adagio – один із найвиразніших зразків романтичної кантилени, одна з найпрекрасніших повільних частин у скрипковій літературі. Поєднання мелодичної щедрості та оркестрової насиченості зробило цей концерт справжньою класикою скрипкового репертуару.

Другий відділ присвячено «Фауст-симфонії» (перша редакція) Ференца Ліста, створеній за мотивами знаменитої драми Гете. Твір змальовує музично-психологічний портрет трьох центральних образів – Фауста, Ґретхен і Мефістофеля, розкритих через контрастні тематичні й оркестрові характеристики. У першій редакції симфонія завершується без хорового епізоду, зберігаючи суто оркестровий фінал і підкреслюючи філософську відкритість задуму.

У такому поєднанні твори Вагнера, Бруха та Ліста постають як різні грані романтичного світосприйняття – від зосередженої духовної зосередженості до масштабного філософського узагальнення, формуючи цілісний художній образ епохи.

12 травня Концерт ЕЛГАР – БРІТТЕН – рідкісна нагода почути музику, що нечасто звучить в українських програмах, але здатна торкатися найтонших струн душі. У виконанні Київського камерного оркестру під орудою Наталії Пономарчук цей вечір набуває особливої емоційної потужності – напруженої, живої, внутрішньо пульсуючої.

Відкриває програму Інтродукція та Allegro Едварда Елгара – твір, у якому струнне звучання постає прозорим і водночас насиченим. Повільний вступ дихає стриманою зосередженістю, тоді як основна частина спалахує рухом і віртуозною енергією. Тут відчувається благородна сила, що не потребує зовнішнього ефекту – вона живе в самій тканині звучання.

Варіації на тему Френка Бріджа Бенджаміна Бріттена відкривають інший, більш мінливий і психологічно загострений світ. Створені як данина поваги вчителеві, вони перетворюються на багатогранний музичний портрет, у якому кожна варіація – окремий стан: ніжність і іронія, гра і стриманість, блиск і внутрішня напруга.

Кульмінацією вечора стануть «Ілюмінації» Бріттена – вокальний цикл на тексти Артюра Рембо. Музика тут спалахує мінливими образами, у ній є і зухвалість, і вразливість, і холодна ясність, і майже нестерпна краса. Дев’ять частин – від імпульсивної «Fanfare» до розчиненого в тиші «Départ» –  утримують слухача в стані загостреного слухання, на межі звуку і тиші.

Цей вечір – не лише знайомство з британською музичною традицією ХХ століття. Це досвід глибокого емоційного резонансу, коли кожен звук набуває ваги, кожна інтонація – значення, і музика продовжує бриніти в душі ще довго після того, як завмирає її останній акорд.

13 травня  ТАРАНЕНКО. ДОБРА МУЗИКА. Іван Тараненко – композитор, чий професійний творчий шлях охоплює понад три десятиліття. Концерт, презентований Національним будинком музики – ювілейний і монографічний: вся програма складається винятково з доброї музики композитора.

Шевченко і давньогрецький міф, хорова молитва і гуцульський танець, камерна лірика і великий оркестр – ці, на перший погляд, строкаті теми в цілісності програми сприймаються як послідовна розмова про речі, які автора справді цікавлять. І які йому важливо озвучити саме зараз. Академічна традиція і джаз, фолк і симфонічна музика існують тут природно, в межах одного авторського світу.

Назва концерту – саме про це.

14 травня БЕТХОВЕН, СИЛЬВЕСТРОВ, ЕЛГАР. У програмі Камерного ансамблю «Київ», яку представляє Національний будинок музики, прозвучать три твори, кожен з яких втілює звучання різних століть, але всі три пов’язані між собою міцніше, ніж здається на перший погляд.

Відкриватиме вечір твір Валентина Сильвестрова «Миттєвості Моцарта», що був створений на замовлення канадського Gryphon Trio. Сильвестров у притаманному для нього дусі описує музику як «відгук і відлуння того, що вже існує», і, на переконання композитора, слухачеві необхідно дослухатися до неї, аби розчути справжнє звучання. У цьому творі Моцарт присутній саме як пам’ять про щось почуте колись і таке, що тепер поступово зникає.

Продовженням вечора стане Фортепіанний квартет, ор. 16 Людвіга ван Бетховена – твір, у якому відчувається подих віденського класицизму в його найвишуканішому вияві. Це Бетховен у моменті світлої ясності – ще до пізніх бур і драматичних зламів, але вже з тією бездоганною архітектонікою форми, що вирізняє його геній.

У другому відділі прозвучить Фортепіанний квінтет, ор. 84 Едварда Елґара – один із найпроникливіших камерних творів англійського романтика, написаний на схилі життя. Це музика приголомшливої інтимності та глибокого, майже сповідального почуття. Голоси інструментів сплітаються у щільну, тембрально багату тканину, де стримана таємничість поступається місцем широкому емоційному розгортанню, а тиха задумливість переростає у рішучу, вольову кульмінацію. Елґар створив твір, що вражає своєю щирістю та внутрішньою силою, – у ньому чути і відгомін прожитих років, і тиху радість останніх осяянь, і ту особливу красу, що народжується на межі світла й сутінків.

Тож, спробуємо упіймати невловиме.

15 травня ЖИТТЯ, ПРИСВЯЧЕНЕ МУЗИЦІ! 75 років Юрію Василевичу і 40 років Київському квартету саксофоністів –  гарна нагода зібратися разом заради музики, яка об’єднує слухачів і виконавців уже не одне десятиліття. Юрій Василевич – засновник і керівник колективу, заслужений артист України, лауреат премії імені Миколи Лисенка – музикант, для якого саксофон став природним способом говорити з публікою.

Програма поєднує різні настрої та епохи. У першому відділі – твори, що звучать глибоко й зосереджено: «Осіння музика» Ганни Гаврилець, нові композиції та світові прем’єри, написані для квартету саксофоністів, зокрема, сюїта «MEMORY…» Михайла Дуліцького. Поруч – музика, яка відкривається по-новому в саксофонному звучанні, включно з інтерпретаціями Баха.

Другий відділ – більш невимушений і теплий. Тут звучать мелодії Джорджа Гершвіна, пісні The Beatles, а також твори сучасних українських авторів. Це музика, яка легко знаходить відгук і не потребує зайвих пояснень.

Це концерт, в якому не буде ювілейних формальностей, а лише вдячність і жива присутність музики тут і зараз. І будуть музиканти, які багато років грають разом і досі знаходять у цьому радість.

17 травня Програма Національного камерного ансамблю «Київські солісти» під орудою Володимира Сіренка СВІТЛО АРФИ. ВІД РАВЕЛЯ ДО ВОРЛОКА розкриває арфу як джерело світла й внутрішньої рівноваги. У виконанні Вероніки Лемішенко цей інструмент звучить то кришталево прозоро, то ніжно й сповідально, об’єднуючи різні епохи й стилі в єдину емоційну лінію.

Перший відділ репрезентує французьку традицію у всій її колористичній витонченості. Відкриває програму Інтродукція та Алегро Моріса Равеля – твір, написаний для унікального складу (арфа, флейта, кларнет і струнний квартет), який демонструє кришталеву прозорість фактури. «Танець священний і танець профанний» Клода Дебюссі – зразок концертного письма для арфи зі струнними, де архаїчна модальність сусідить із чуттєвою грацією. Вінчає блок «Фантазія» Каміля Сен-Санса, що поєднує віртуозність із середземноморською свіжістю.

В центрі другого відділу – прем’єра в Україні «Балади» американського композитора Еріка Евайзена, твору, що розкриває ліричний потенціал поєднання кларнета, арфи та струнних. Контрастом до нього стане славнозвісне Адажієтто із Симфонії № 5 Ґустава Малера – музика граничної емоційної напруги та зосередженості. Інтелектуальну вертикаль вечора підтримає Концертино Лучано Беріо – твір, що вимагає від виконавців віртуозної координації та чуття сучасної звукової матерії. Фінальною крапкою програми стане «Капріольська сюїта» Пітера Ворлока – стилізація музики епохи Відродження; шість частин сюїти підсумують панораму стилів, підпорядковану єдиному вектору – чистому й виразному світлу арфи.

«Арфами, арфами – золотими, голосними обізвалися гаї», – писав Павло Тичина. І в цій весняній музиці арфа озивається так само – як мерехтіння світла, як тихий подих вітру, як пробудження, що народжується зі звуку.

20 травня МОЦАРТ. МАЛЕР. Перший відділ вечора присвячений Моцарту в його найглибшому та найсерйознішому вимірі. Увертюра до «Дон Жуана» відкриває програму – і в цьому є особлива гострота. За легендою, Моцарт написав цю музику вночі напередодні прем’єри, копіїсти ледве встигли переписати ноти для оркестру до початку вистави, а музиканти грали твір без попередньої репетиції. Саме тому в цих перших акордах відчувається не холодний розрахунок, а нервовий пульс генія, який працював на межі можливого (що, зрештою, не було для нього чимось новим).

Увертюру змінить Фортепіанний концерт № 20 – один із небагатьох мінорних концертів композитора. У ньому гармонійно поєднується внутрішня схвильованість першої частини, прозора стриманість другої та енергійна напруга фіналу. Це Моцарт не святковий, а зосереджений та гранично відвертий.

У другому відділі прозвучить Симфонія № 1 Ґустава Малера. Це ранній твір композитора, який вже сповна демонструє його масштаб мислення. Тут є все характерне для Малера: тиха зав’язка з ледь чутного звуку, відлуння народних мелодій, трохи іронії у третій частині та фінал, що звучить як потужне й впевнене ствердження життя.

Запрошуємо слухачів прожити цю музику як досвід глибокого вслухання –  у напружену ясність Моцарта та у масштабне симфонічне дихання Малера, що утверджують силу життя у всій його складності.

21 травня Концерт МУЗИЧНИЙ КОД НАРОДУ, приурочений до Всесвітнього дня вишиванки, стане подією, що відкриває глибинні пласти української музичної ідентичності. У центрі концерту – музика Микола Лисенка, Платона Майбороди, Олександра Білаша, Володимира Івасюка та Ігоря Шамо – авторів, чиї твори стали частиною національної пам’яті.

Особливого звучання надають виступи солістів: сопрано Вікторії Мельник, тенора Сергія Бортника, баса Романа Смоляра та мультиінструменталіста Віталія Дужика, який поєднає у своїх виступах сопілку та біт-бокс!

Запрошуємо розділити цей вечір разом. Дрес-код – вишиванка!

28 травня МОЦАРТ, АЛЕКСІЙЧУК. Моцарт написав «Vesperae solennes de confessore» у 1780 році для Зальцбурзького собору на замовлення архієпископа Колоредо за рік до остаточного розриву із Зальцбурзьким двором. Шість частин циклу – п’ять псалмів і Magnificat – мали звучати на урочистій вечірній службі. «Laudate Dominum» для сопрано і хору стало настільки популярним у XIX столітті, що зазнало безлічі переробок для різних складів.

Ірина Алексійчук – українська композиторка, піаністка і органістка. Її «Stabat Mater» є частиною великої європейської традиції. Цей канонічний текст про оплакування Марією розпʼятого Ісуса – один із найдавніших і найбільш осмислених у музиці європейських авторів: від Перґолезі до Шуберта і Верді. Кожне нове звернення до нього – це спосіб осмислення архетипних образів, їхня актуалізація в сучасності та, зрештою, розмова із усіма авторами, що зверталися до нього раніше.

29 травня Вечір камерної музики THE VALLEY OF SEVEN SUNS  розпочинається твором, у якому звучить уся повнота романтичного почуття. Langsamer Satz Антона Веберна – це рідкісна можливість почути раннього Веберна, ще закоханого у красу тональної гармонії та відвертість мелодичного висловлювання. Музика дихає ніжністю, тремтливою схвильованістю та світлим сумом, відкриваючи зовсім інший бік майбутнього авангардиста.

Київська прем’єра «The Valley of Seven Suns» Максима Коломійця занурює слухача у зовсім інший звуковий світ – загадковий, вібруючий, сповнений прихованої сили. Твір, який, за його словами, є променем надії та оптимізму для всіх нас у ці надскладні часи, був написаний спеціально для Андрія Павлова (скрипка) та Устима Жука (альт), і сьогодні є унікальна можливість почути його у виконанні цих музикантів. Солюючі скрипка й альт ведуть напружений діалог на тлі густої, мерехтливої фактури струнного оркестру. Це музика, яка тримає в постійному очікуванні: у ній є і медитативне завмирання, і раптові спалахи звучності, і тонке балансування між тишею та емоційним зривом.

Фінальним акордом вечора стане Дивертисмент для струнного оркестру Бели Бартока. Це твір приголомшливої внутрішньої енергії та драматичних контрастів. Крайні частини захоплюють стрімким, майже диким ритмічним натиском і стихійною радістю руху. Натомість центральна повільна частина вражає своєю похмурою глибиною – це музика майже фізично відчутної тривоги, болю та гнітючої самотності, написана напередодні Другої світової війни. Барток створює звукове полотно надзвичайної сили впливу, де вишукана неокласична форма наповнюється неприборканим темпераментом і щемливою експресією середини ХХ століття.

30 травня Назва програми речиталю Ганни Бубнової ТІЛЬКИ БАХ Національного будинку музики – чи не найкоротша та найточніша із можливих анотацій того, що ви почуєте. Жодних додаткових контекстуальних нашарувань, стилістичних співставлень чи витончених метафор. Справді, тільки Бах і звучання органа – інструмента, для якого він написав одні з найвеличніших та найвідоміших творів.

Програма охоплює різні виміри органної музики композитора: прелюдії і фуги, хоральні прелюдії, токати і фантазії, а також транскрипцію концерту Алессандро Марчелло. Звісно, прозвучить Токата і фуга ре мінор BWV 565 – мабуть, найвідоміший у світі твір, написаний для органа. При цьому авторство цього твору досі піддається сумніву, адже рукопис зберігся лише в копії учня, а оригіналу не було знайдено.

Музичний салон

1 травня Програма ҐАЛУППІ – БОРТНЯНСЬКИЙ присвячена духовному зв’язку двох великих майстрів XVIII століття – італійця Бальдассаре Галуппі та його учня, українця Дмитра Бортнянського.

Галуппі, знаний у Венеції як «il Buranello», поєднав ясність італійського просвітницького стилю з глибиною духовного переживання. Його мотети та псалми випромінюють світло віри, врівноваженість і гармонію – риси, що стали підґрунтям для формування Бортнянського як композитора. Молодий Бортнянський, навчаючись у Галуппі, засвоїв витончену кантилену, відчуття пропорції та прозорість форми. Повернувшись на батьківщину, він переніс ці риси в український культурний простір, створивши неповторний синтез італійської ясності й східноєвропейської духовної глибини.

У програмі – музика, що промовляє мовою щирої віри: від венеціанської урочистості Галуппі – до внутрішньої молитви Бортнянського; від «Confitebor tibi Domine» – до «In convertendo Dominus». Музика, сповнена надіями, світлом та спогляданням.

2 травня ПРЕЗЕНТАЦІЯ МУЛЬТИМЕДІЙНОГО ВИДАННЯ МИКОЛИ ЛИСЕНКА – двотомника фортепіанної музики видатного композитора об’єднає виконавську, наукову та видавничу спільноти навколо актуального переосмислення спадщини Миколи Лисенка. Участь у події візьмуть Микола Лисенко – праправнук композитора, диригент, заслужений діяч мистецтв України, Катерина Соболєва – керівниця видавництва «Музична Україна», а також Марія Пухлянко – завідувачка кафедри спеціального фортепіано НМАУ, заслужена артистка України, арт-директорка фестивалю «Династія» та конкурсу UKE-PIANO.

У межах події також відбудеться екскурс сторінками виставки «Микола Лисенко в Лейпцигу», підготовлений науковцями Будинку-музею Миколи Лисенка, що дозволить глибше зануритися в європейський контекст формування митця та його творчого становлення.

3 травня КОД МОЦАРТА – подія, яка відгукується особливим історичним резонансом, адже 240 років тому, в далекому травні 1786 року, у Відні відбулася прем’єра опери «Весілля Фігаро» – твору, що назавжди змінив уявлення про музичний театр.

Музика Вольфганга Амадея Моцарта у цьому концерті постає як вічна жива енергія, що не втрачає своєї сили крізь століття. Уривки з «Весілля Фігаро» відкриють перед слухачем світ тонкої психології, блискучого гумору й глибокого розуміння людської природи – світ, який ніколи не втратить своєї чарівної привабливості.

Поруч із Моцартом звучатимуть твори його друзів і духовних спадкоємців – Йозефа Гайдна, Джоаккіно Россіні, Франца Шуберта, Фелікса Мендельсона та Людвіґа ван Бетховена. Їхня музика продовжує і переосмислює той самий «код» – гармонію форми й свободи, ясність думки й глибину почуття.

КОД МОЦАРТА – це не лише данина великому ювілею, а й нагода відчути, як музика різних епох говорить єдиною мовою – мовою, що об’єднує, захоплює і відкриває вічні сенси.

8 травня СОНАТА ДЛЯ БАНДУРИ. Концерт авторських творів Олени Немеш – це музика, яка народжена тут і зараз: від камерних соло та дуетів до масштабних ансамблевих полотен. Бандура звучатиме сама, у діалозі з флейтою, у тріо бандуристок та в поєднанні з ансамблем народних інструментів. А в кульмінаційному творі «Люди – птахи» до інструментів долучаться ще й живі голоси.

Тут є і академічна соната, і вільна імпровізація, і давня пісня, що оживає по-новому, і яскравий цикл дитячих п’єс, який дарує світло та усмішку. Цей вечір стверджує силу бандури, її сучасне дихання і те, як українська музика може звучати сміливо, щиро та завжди актуально.

9-10 травня Безбар’єрний вікенд у філармонії «ДОЛАЄМО СТЕРЕОТИПИ». Національна філармонія України продовжує цикл культурно-освітніх подій «Безбар’єрний вікенд: долаємо стереотипи». Ця зустріч буде присвячена темі «Філософія слуху» – спробі переосмислити, що означає чути, слухати і бути почутими.

Цей вікенд – про різноманіття сприйняття. Про те, як по-різному люди взаємодіють зі звуком: чують його інакше або не чують зовсім, але водночас відчувають, осмислюють і творять. Події об’єднають мистецтво, освіту та інклюзивні практики, відкриваючи простір для діалогу між людьми з різним досвідом.

Особливу увагу буде приділено культурі нечуючих спільнот, ролі жестової мови в мистецтві, а також феномену музики і художнього висловлювання поза звуком.

Усі події супроводжуватимуться перекладом на українську жестову мову.

Вхід на всі події, які проходитимуть в Музичному салоні та Музичному фоє – вільний за попередньою реєстрацією.

16 травня Концерт ПРО ЛЮБОВ ФРАНЦУЗЬКОЮ розкриває любов у всіх її відтінках – від трепетного зізнання до нічної меланхолії – мовою вишуканої французької вокальної лірики межі ХІХ–ХХ століть, де поетичне слово нерозривно зливається з музикою.

Вечір відкриють дуети Габріеля Форе «Тут вся душа» та Поліни Віардо «Сон», продовжені імпресією ночі у музиці Ернеста Шоссона. Ліричним акцентом прозвучить знаменита «Насолода кохання» Жана-Поля-Егіде Мартіні.

Солістка Олена Табуліна представить різні грані жіночого образу у романсах Габріеля Форе, Жюля Массне та Каміля Сен-Санса – від щирої ліричності до витонченої іронії. Особливого забарвлення додасть дует «Соловей» Сен-Санса у виконанні Богдана Матвійчука та Дмитра Кашуби, а мініатюри Клода Дебюссі «Місячне сяйво», «Романс» і «Зоряна ніч»,  представлені Валентиною Матюшенко, занурять у світ імпресіоністичних барв.

Дует Франсіса Пуленка «Дороги кохання», в якому любов постає як універсальна мова почуттів – проникливе підсумування вечора, сповненого світла, тіней і милозвучності французького слова.

21 травня ОСТАННІЙ ВІРШ У «КОБЗАРІ». Усі пам’ятають, з якого рядка починається Шевченків «Кобзар»: «Реве та стогне Дніпр широкий» («Причинна»). А чи одразу пригадаємо, чим «Кобзар» закінчується? Останній вірш у «Кобзарі» важливий не лише тим, що був написаний за два тижні до смерті поета, а й тим, що створювався протягом двох днів і датований двома числами календаря. У цьому вчувається символічне перегукування – ніби поховання і перепоховання.

… Шлях перепоховання пролягав через Київ. У Києві з Тарасом Григоровичем прощалися в церкві Різдва Христового на Поштовій площі, яку після цієї події стали називати «Шевченковою». Її було зруйновано і відбудовано вже за часів незалежності, і знаходиться вона менш ніж за кілометр від будівлі Національної філармонії України!

Більшість творів, представлених у програмі, пов’язані з Шевченком, Україною та поезією. Окрім власних інструментальних звучань та мелодекламацій на тексти Тараса Шевченка, відомий сучасний український бандурист, імпровізатор і композитор Володимир Войт виконуватиме твори, які були написані спеціально для нього, (як-от твір Максима Коломійця), або адаптовані на його прохання автором для бандури харківського типу, (як у випадку з Михайлом Шухом), або доручені йому до виконання з бандурою, (як твір Валентина Сильвестрова).

Ця програма – спроба провести слухача крізь Шевченкове слово через бандуру. Не пояснити Шевченка і не поставити його в рамку урочистої дати, а наблизитися до того великого й вічного, де українське сягає загальнолюдського, а Шевченкове слово веде до внутрішніх трансформацій.

24 травня Концерт-лекція «СЕНИЦЯ & ЗАДЕРАЦЬКИЙ. ПОВЕРНЕННЯ НА БАТЬКІВЩИНУ» – останній із п’яти заходів проєкту «Репресована українська музика», що поєднує музику композиторів, чиї імена надовго залишалися стертими з культурної пам’яті.

Павла Сеницю (1879 – 1960), автора масштабних симфонічних і камерних творів, вважають одним із перших українських модерністів, а сучасники навіть називали «найсерйознішим композитором після Лисенка». Попри визнання, його музика не вписалася у вимоги радянського часу: вона здавалася надто складною, стриманою, «непоказовою». У підсумку – поступове відсторонення від активного музичного життя і майже повне зникнення з концертної практики.

Доля Всеволода Задерацького (1891 – 1953) ще драматичніша. Після революції він пережив арешти, заслання і табори, втрату рукописів, заборону на виконання творів.  Свій найвідоміший твір – цикл «24 прелюдії та фуги» – він написав  в таборі ГУЛАГ фактично на обривках паперу, без інструмента. Його музика зберегла внутрішню гідність і ясність навіть там, де саме життя було поставлене під загрозу.

Відновлена присутність – мабуть, найточніше визначення місії проєкту «Репресована українська музика», що дає слухачам унікальну можливість почути не лише твори, надовго вилучені з історії української культури, а й людські історії, закарбовані в цій музиці, – зламані й знищені долі талановитих українських митців. Авторка концепції – лекторка-музикознавиця Ольга Лігус,  авторка ідеї – Олександра Синякова.

29 травня Концерт МОЦАРТ. ФАРЕНК об’єднує музику Вольфганга Амадея Моцарта та Луїзи Фаренк у виконанні провідних українських музикантів: Ігоря Тютюннікова (флейта), Павла Бойка (кларнет), Інни Сухарєвої (гобой), Станіслава Руснака (фагот), Андрія Лещенка (валторна) та Анни Поліщук (фортепіано). У програмі – Квартет для духових та фортепіано соль мінор KV 478 Моцарта. В цьому творі (секстеті у редакції Р. Патерсона) фортепіано набуває ролі емоційного центру, навколо якого формуються яскраві темброві діалоги духових. Їхні голоси звучать як живі персонажі – то вступають у напружений конфлікт, то знаходять хитку рівновагу, то розчиняються у прозорій ліриці.що постає як камерна драматична сцена з напруженою емоційністю та виразними тембровими діалогами духових інструментів і фортепіано. Мінорна тональність надає твору внутрішньої зосередженості й прихованої тривоги, поєднуючи класичну ясність форми з глибиною майже симфонічного мислення.

Секстет до мажор, op. 40 Фаренк – яскравий зразок камерної музики ХІХ століття, у якому рівноправна взаємодія інструментів розкривається у живому, емоційно насиченому ансамблевому звучанні. Світла тональність твору поєднує ясність і гармонію з витонченою експресією, надаючи музиці особливої теплоти та ліричної глибини.

Соната для флейти та фортепіано K. 14 Моцарта – це музика раннього Моцарта, у якій уже пульсує дивовижна ясність і світло. Написана восьмирічним генієм під час подорожі Лондоном, вона звучить як безпосередній і щирий погляд дитини на світ – відкритий, грайливий і сповнений довіри до краси.

30 травня NEW YORK, NEW YORK. Френк Сінатра, Дін Мартін, Перрі Комо, Енді Вільямс – музика, що сформувала смак поколінь. Голоси, які стали символами Америки.

У програмі – ліричні балади, свінг та джазові стандарти золотого періоду естради. Це зібрання творів із «великого американського пісенного канону» – того матеріалу, який не старіє, а лише набуває ваги з роками. Від іронічної стриманості Діна Мартіна до бездоганної фрази Сінатри, від оксамитового тембру Перрі Комо до легкості Енді Вільямса – ця програма не імітує оригінали, а віддає їм належне. Тут є місце і свінговій розкутості, і тихій, майже камерній інтонації, коли слухачі завмирають на перших акордах Autumn Leaves чи Moon River. Дуетні номери (New York, New York, Fly Me to the Moon, My Way) – не ліричний діалог, а рівноправне партнерство на сцені. Це розмова двох артистів, які розуміють ціну і значення кожного рядка.

Два голоси. Живий звук. Легенди американської сцени.

Музичне Фоє

2 травня ЛИСЕНКО. МАЙЖЕ ДОРОСЛІ. Фінальний акорд ювілейного фестивалю, що прозвучить в Музичному фоє – це особливий концерт, у якому братимуть участь ті, хто лише починає свій великий творчий шлях, але вже мислить і звучить по-дорослому.

У програмі – музика Миколи Лисенка у виконанні юних солістів – учнів провідних мистецьких навчальних закладів: КДМШ №10, КДМЛ імені М. Лисенка, ЛДМЛ імені С. Крушельницької, КДШМ №2 імені М. Вериківського.

Цього вечора Лисенко зазвучить по-новому – крізь різні інструментальні «голоси»: флейти, кларнета, скрипки, ксилофона. Молоді музиканти доведуть, що його музика – жива, гнучка і відкрита до найрізноманітніших та цікавих інтерпретацій.

Особлива подія концерту – постановка опери-хвилинки «Ноктюрн» М. Лисенка. Це камерна, але цілком «доросла» опера, у якій всі партії виконають учні КДМЛ імені М. Лисенка. Юні артисти візьмуть на себе не лише вокальні, а й драматичні ролі, створюючи повноцінну сценічну історію.

«Лисенко. Майже дорослі» – коли «майже» стосується лише віку, а на сцені – вже справжні митці.

9-10 травня Безбар’єрний вікенд у філармонії «ДОЛАЄМО СТЕРЕОТИПИ». Національна філармонія України продовжує цикл культурно-освітніх подій «Безбар’єрний вікенд: долаємо стереотипи». Ця зустріч буде присвячена темі «Філософія слуху» – спробі переосмислити, що означає чути, слухати і бути почутими.

Цей вікенд – про різноманіття сприйняття. Про те, як по-різному люди взаємодіють зі звуком: чують його інакше або не чують зовсім, але водночас відчувають, осмислюють і творять. Події об’єднають мистецтво, освіту та інклюзивні практики, відкриваючи простір для діалогу між людьми з різним досвідом.

Особливу увагу буде приділено культурі нечуючих спільнот, ролі жестової мови в мистецтві, а також феномену музики і художнього висловлювання поза звуком.

Усі події супроводжуватимуться перекладом на українську жестову мову.

Вхід на всі події, які проходитимуть в Музичному салоні та Музичному фоє – вільний за попередньою реєстрацією.

17 травня Екскурсія-концерт ФІЛАРМОНІЯ INSIDE – це унікальна екскурсія до Національної філармонії України – справжньої архітектурної і культурної перлини, що бачила більше, ніж будь-хто інший. Її стіни, зведені у 1882 році, пам’ятають кожен звук буремної історії міста. Вона приймала у себе Ференца Ліста, і саме тут у 1916-му вперше прозвучав легендарний «Щедрик» Леонтовича, що підкорив світ. Вона була свідком доленосних подій та бачила, як розвивалася українська культура.

Хоча життя Філармонії не завжди було легким, незважаючи на повені та війни, вона щоразу відроджувалася. Сьогодні, у своєму 162-му концертному сезоні, вона продовжує бути живим серцем музичного Києва. Це простір краси, довершених гармоній і нерозгаданих таємниць минулого, яким проведе музикознавиця Світлана Корецька та який звучатиме завдяки Тетяні Жук-Сєдовій (фортепіано, орган, клавесин).

За  матеріалами Національної філармонії України