Оголошено переможців та переможниць 23-го Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA!

Цьогорічні нагороди відзначили найкращі документальні стрічки, що порушують важливі суспільні теми, досліджують людський досвід та захищають цінності прав людини.

Серед переможців:

Головний приз конкурсу DOCU/УКРАЇНА — «Не питай мене, чи я вбивала», українська режисерка Олена Максьом.

«Не питай мене, чи я вбивала» — це особистий щоденник війни в Україні Олени Максьом, який знімався понад тисячу днів. Коли почалося вторгнення, вона була режисеркою без жодного бойового досвіду. Пішла доброволицею, навчилася надавати допомогу пораненим, опанувала бойову справу і з часом стала офіцеркою, ведучи інших крізь той самий вогонь, що спершу охопив її саму.

Олена знімає, коли має змогу — між завданнями, під час навчань, у миті очікування, що визначає життя на фронті. Камера стає водночас і щитом, і свідком. Крізь неї Гелена фіксує не видовищність бою, а саме виживання: обличчя тих, хто поруч, виснаження, рідкісні миті сміху й тишу, що настає після втрати.

Війна повторюється циклами — нові солдати, нові напрямки, нові могили — і з кожним поверненням на позиції Олена стає все жорсткішою та розуміє все більше. Час від часу вона ненадовго приїздить додому, і в цих коротких епізодах ми бачимо тісні стосунки жінки з матір’ю — крихку ниточку, що єднає Гелену зі світом, який вона колись знала.

«Не питай мене, чи я вбивала» — це роздум очима Олени про витривалість і моральний тягар; про те, що лишається від людини, коли світ змушує її воювати, аби захистити найдорожче. Це фільм, народжений із виснаження й ніжності — свідчення того, як людяність зберігається в найнелюдяніші часи.

Спеціальна відзнака конкурсу DOCU/УКРАЇНА — «Де все зникає», український режисер Олександр Ткаченко.

«Де все зникає» — перший міжнародний повнометражний фільм Олександра Ткаченка, створений за підтримки ARTE у рамках проекту Generation Ukraine. Після закінчення роботи над фільмом Олександр доєднався до Збройних Сил України.

Український художник та оператор Дмитро Докунов іде на війну та потрапляє у найекстремальніший фільм свого життя. З постійно ввімкненою камерою смартфону він фільмує все, що відбувається з ним та навколо, відчайдушно намагаючись зберегти свою людяність.

Фільм «Де все зникає» режисера Олександра Ткаченка також отримав Приз глядацьких симпатій.

Головний приз конкурсу DOCU/СВІТ — «Зелене світло», молдовсько-австрійсько-румунський режисер Павел Кузуйок.

«Зелене світло» розповідає про доктора Йоганна Шпіттлера, нейропсихіатра, який оцінює та підтримує людей, що прагнуть отримати право завершити своє життя в Німеччині — це сфера, сповнена суперечностей і невизначеності.

Головний приз конкурсу DOCU/КОРОТКО — «Педро Томас пояснює світ», режисер Корнеліюс Стучкус (Іспанія).

Педро Томас досліджує світ у властивий лише йому спосіб і пояснює все, що втрапляє йому на очі — джунглі, качок, Бога й квіти — а часом зупиняється й розглядає дивну чорну пустелю, що залишилася після виверження вулкана Кумбре-В’єха на його рідному острові Ла-Пальма.

Головний приз конкурсу RIGHTS NOW! — «Обіцянка», режисер Даан Велдхейзен (Нідерланди).

У 1960-х роках колишня нідерландська колонія Західне Папуа (Нідерландська Нова Гвінея) була на шляху до незалежності. Але міжнародні інтереси, геополітичний баланс сил та економічні мотиви вирішили інакше. За допомогою унікальних та новаторськи відновлених архівних матеріалів фільм «Обіцянка» оживляє історію та розкриває, як цілий народ до сьогодні продовжує страждати. Поки Нідерланди готувалися до надання незалежності Нідерландській Новій Гвінеї, Індонезія чинила опір, що призвело до збройного конфлікту з колишнім колонізатором. Під тиском США та ООН у 1962 році територію було передано Індонезії без консультацій із папуаським населенням. У так званому «Акті вільного вибору» папуасам обіцяли референдум для визначення власного майбутнього, але це виявилося лише виставою. З того часу папуаси в Індонезії систематично зазнають переслідувань, утисків та вбивств у одному з найзабутіших геноцидів у світі. На тлі Холодної війни «Обіцянка» майстерно демонструє, як майбутнє Західного Папуа формувалося не лише на політичній арені, а й у дипломатичних кулуарах та під впливом могутніх компаній, які ставили економічні інтереси вище за права людини. До сьогодні величезні обсяги природних багатств Західного Папуа експортуються міжнародними компаніями. За допомогою вражаючих історій папуасів у вигнанні та їхньої боротьби за визнання режисер Даан Велдхейзен малює болісну картину того, як колоніалізм поступився місцем неоколоніалізму — і як світ продовжував мовчати.

Головний приз Премії імені Андрія Матросова — «Мир для Ніни»,  українська режисерка Жанна Довгич.

«Мир для Ніни» — документальний фільм про матір, життя якої зруйнувала війна. Її син Ігор Брановицький, один із останніх захисників Донецького аеропорту, був закатований і страчений російськими найманцями у 2015 році під час перебування в полоні.

Переживаючи втрату, Ніна починає наполегливо шукати правду та справедливість. Вона зустрічається зі свідками й побратимами сина, намагаючись відтворити його останні години та домогтися відповідальності за злочин. Серед втрати й небезпеки Ніна знаходить силу в пам’яті про Ігоря та у спільноті інших матерів, які також втратили своїх дітей на війні.

Фільм розповідає про стійкість і надію та показує, як навіть невеликі кроки до справедливості можуть стати шляхом до зцілення, а материнська любов — допомогти вистояти у світі, затьмареному насильством.

Повний список переможців та стейтменти журі.

23-й Docudays UA проводиться за фінансової підтримки Європейського Союзу, Посольства Швеції в Україні та Державного агентства України з питань кіно.

За матеріалами Держкіно України