У полтавській художній галереї в рамках «INTERNATIONAL ART PROJECT» було презентовано творчий проєкт «Концерт біля галереї», який організував відомий композитор, блискучий піаніст-імпровізатор, голова Полтавської обласної організації Національної спілки композиторів України (НСКУ) Сергій Горюнович. Ми з Сергієм є співавторами «INTERNATIONAL ART PROJECT», і я також планувала виступити на концерті, але через певні обставини не змогла приїхати до Полтави. Однак і на цьому заході, і в житті проєкту загалом — багато цікавих моментів, і я вирішила розповісти про це у форматі інтерв’ю.

— Шановний Сергію, ми з Вами створили дуже цікавий «INTERNATIONAL ART PROJECT», який охоплює не тільки музику, а й інші види мистецтв — живопис, поезію, літературу, творчий гумор, подорожі, які пов’язані з музикою. Ми вже долучили до цього проєкту митців з деяких країн Європи: Німеччини, Литви, Естонії, Чехії. Надалі плануємо охопити низку інших країн, проте наразі це складно.

— Це природний перебіг подій. Я думаю, що після війни буде багато музикантів, які виявлять бажання приїхати до України. Я знаю, що наші закордонні колеги, представники «INTERNATIONAL ART PROJECT», дуже уважно стежать за нашим творчим простором.

— Оскільки наразі більшість закордонних музикантів утримуються від поїздок до нас із концертами, чи маєте Ви можливість поїхати за кордон, щоб презентувати свою музику?

— Можливість поїхати за кордон завжди була, є і буде. Однак зараз ситуація зовсім інша. В Україні триває війна, а я — патріот своєї країни і вважаю своїм обов’язком насамперед служити своєю творчістю людям, військовим, пораненим, які не виїхали, не втекли, не злякалися, не зрадили. Адже саме музика допомагає людям пережити темні часи, хоча б на деякий час перемкнутися від бомбардувань, тривог та всього того жахіття, що випало на нашу долю. І для мене ті музиканти та представники мистецтва, які залишилися в Україні під час війни, є патріотами та героями. А зацікавлені слухачі з-за кордону можуть побачити й почути нашу музику онлайн на стрімінгових музичних платформах.

— Чи багато творів Ви написали за час війни?

— З самого початку вторгнення я відображаю всі події, що відбуваються, у своїй музиці. Це ціла низка творів: електронно-акустичні поеми, пісні, фортепіанні композиції, хорова музика, музика до лялькових вистав, музика до фільмів.

— Чи є якась особлива історія, пов’язана з якимсь Вашим твором, створеним під час війни?

— Так. Мені замовили написати музику для документального фільму «Війна на 4-х лапах». Замовником був власник розплідника кавказьких вівчарок із Черкас. Він надав документальні матеріали про звірства російських фашистів щодо тварин. Він об’їхав кілька регіонів України після звільнення наших територій і зібрав матеріали, свідчення очевидців та власників розплідників. Російські фашисти розстрілювали не тільки собак, а й стада корів, коней та іншу худобу. Цей фільм перекладено кількома мовами, він транслюється в різних країнах.

— Я знаю, що Ви працювали над концертом для електроніки та фортепіано, натхненним муралом скульптора М. Степаненка та художниці Оксани Бойко, — «Останні дні буття». Коли і де плануєте його реалізувати?

— Робота над цим проєктом уже практично добігає кінця. Гадаю, що в липні-серпні через наш OLS Music Label цей твір побачить увесь світ. Далі розпочнеться процес підготовки музикантів до живого виконання цього твору в належний час. Попередньо прем’єра запланована на кінець жовтня.

— У Вас величезна завантаженість у створенні нових композиторських творів, багатогодинні заняття на інструменті, а також робота на посаді голови Полтавської обласної організації НСКУ та інші важливі завдання. Як Ви з усім цим впораєтеся?

— Так, завантаженість велика, навіть набагато більша, ніж у мирний час. Як композитор я хочу встигнути зафіксувати те, що бачив на власні очі. Замовлень на музичні твори дуже багато. Є ціла низка поетів, які пишуть вірші та бажають, щоб була створена музика на їхню поезію. Але музика — це не єдина моя професія. Я також професійний священнослужитель, і багато часу доводиться приділяти людям, щоб допомогти вирішити їхні проблеми. Разом із моєю дружиною ми плануємо кожен день, щоб встигати виконувати всі зобов’язання. Наш девіз — «Працюємо та перемагаємо!».

— Чи бачите Ви якийсь зв’язок між музикантом і священником, чи ці види діяльності не перетинаються, і Ви просто перемикаєтеся з одного на інший?

— Зв’язок дуже прямий. За допомогою музики на зустрічах психологічної підтримки в церкві як музикант і священнослужитель я допомагаю людям долати стрес, панічні атаки, відчуття безвиході, позбавлятися залежностей. А також, наприклад, церква допомогла мешканцям Кременчука відвідати мій творчий вечір у Полтавській галереї мистецтв, орендувавши мікроавтобус.

— Які жанрові та музичні стилі були представлені на «Концерті біля галереї»?

— На заході лунала музика різних стилів: free jazz, free improvisation, avant-garde music, funk rock, pop rock, популярна музика, хорова музика, фортепіанні імпровізації. Головною подією проєкту була прем’єра музичної поеми за картиною Ієроніма Босха «Сад земних насолод».

— Як Вам вдалося провести такий великий, різноманітний за жанрами концерт?

— Як голова ПООНСКУ я планую заходи на обласному рівні і залучаю до них композиторів та музикознавців цієї організації. Саме такий захід був запланований та відбувся 30 травня 2026 року у Полтавській галереї мистецтв. Був повний аншлаг: зібралася публіка з різних куточків Полтавщини! Захід пройшов організовано та успішно. На завершення прозвучала моя композиція «Славень», пісня «Моя земля» політичної партії «Дія» у виконанні Олени Сонніг, яку зал підтримав стоячи.

Дуже вдячний за співпрацю в цьому проєкті директорці Полтавського художнього музею ім. Ярошенка Ользі Миколаївні Курчаковій; представникам політичної партії «ДІЯ»; композитору, народному артисту України Віталію Михайловичу Скакуну; викладачу Полтавського фахового коледжу мистецтв ім. Лисенка Сергію Рубану; концертмейстеру Світлані Сліпко; заслуженому артисту України Валерію Стовбиру; співачкам Britney Heald та Lena Sonnig; ведучій – музикознавиці Ользі Чепіль; звукорежисеру та автору відеоінсталяцій, моїй дружині – Олені Горюнович.

— Як Ви вважаєте, що ми маємо зробити для розширення нашого проєкту?

— Покращувати свою майстерність, писати нові твори, заводити нові знайомства з представниками різних країн та залучати талановитих виконавців і видатних композиторів до нових творчих проєктів. А після закінчення війни — запланувати проведення «живих» виступів артистів з інших країн Європи у нас в Україні.

Галина Макаренко-Дергунова

Довідка:

Галина Макаренко-Дергунова — відповідальний секретар Асоціації естрадних та джазових оркестрів України Національної всеукраїнської музичної спілки, співголова Координаційного центру молодіжного джазового руху України та співголова Відкритого молодіжного джазового форуму. Авторка двох проєктів: «Творча співдружність міст України» та міжнародного творчого проєкту «Творча співдружність міст України та Європи «INTERNATIONAL ART PROJECT».