Прокинувшись серед ночі, він раптом бачить коробку, де колись було добре вино, що передали друзі. Кожна його пляшка була загорнута в цупкий крафтовий папір, і от вина вже нема, але чомусь досі залишилася порожня тара з пожмаканими обгортками. Художник зацікавлено – ніби вперше бачить – вдивляється в мотлох, повз якого ходив день і ніч, і несподівано фіксує в цьому паперовому сумбурі якусь важливу драматургію.
Якщо людина – художник, то робить мистецтво навіть із свого безсоння. Безсоння взагалі страшенно драматургічна річ.
Коли Павло показав мені свої роботи із серії «Мої сни», перша асоціація, яка виникла миттєво, – Pinturas negras, «Чорні картини» Франсіско Гої. 14 фресок, якими Гоя розмалював два поверхи свого будинку, коли теж страждав від безсоння, жахливих подій в своїй країні, в Європі і світі, майже не виходив з дому і робив те, що не збирався нікому показувати. Це були його похмурі почуття, відчуття, передчуття, якими він ділився лише із самим собою. Його особистий досвід безсоння, його сни.
«Мої сни» Мазая із Гоєю не пов’язує аж нічого, окрім прірви сновидінь і змушеної тимчасової замкненості в своїй оселі. Власне, моя асоціація зачепилася саме за це.
Павло – киянин, живе в місті, але надихається, шукає і втілює переважно за його межами. Там, де багато свіжого повітря, неба і землі, сонця і води, меду й жита. Де кожну хвилину точиться усіляке незбагненне життя. Мазай – мандрівник, він прагне руху й розмаїття, будь-яка зашкарублість його відштовхує.
«Мої сни» – це перша серія, яку Павло робив, не виходячи з дому. І це ключовий момент, бо з’явилася вона саме за цих умов. В захаращеному просторі, поміж стін, де сон не приносить відпочинку.
Але «Мої сни» – не про смерть, відчай, руйнацію, кінець світу, навіть не про те, що з нами робить війна, від якої ми одного ранку прокинулися і вже не заснемо. Щоб померти, треба жити, і це найскладніша драматургія, яку Мазай дуже шанує.
Буває так, що життя ніби завмерло, час зупинився, і єдине, що рухається, – твій неспокій, який куйовдить голову день і ніч, немов той крафтовий папір. Але ти просто не можеш не зробити з цього мистецтво. Ну не можеш – і все.
Довідка:
Український художник Павло Мазай (нар. 1980) з Києва. Павло – фотограф. Його веб-біографія стверджує: раніше він був митником. Але після 13 років бездоганної «митної» кар’єри обрав шлях творчості. Захоплення фотографією стало його покликанням. Серії Мазая останніх років – «Обличчя» (Азія, 2016), «Обличчя» (Франція, 2016), Vacas (2017), «Метрика» (2018), «Послання Павлу» (2018), Mar Adentro (2019), «Айета» (2019), «Три крапки» (2019), «Поклик безсловесних» (2020), VYTOKY (2021). Також представлений у Парижі в 1831 Art Gallery. Передостання його експозиція – «Заступ» (2023). «Мої сни» – це 12 персональна виставка Павла Мазая.