Довгий час ставлення людей до природи було виключно споживчим. Навіть грабіжницьким. Історія перлів – тому промовистий приклад. Колосальний попит на перли у XVI-XVII століттях, що став наслідком доби великих географічних відкриттів, фактично виснажив природні запаси цього дорогоцінного мінералоїду. У пошуках перлин досконалих форм нирці в басейнах південних морів діставали з дна і розкривали десятки тисяч устриць, знищуючи цілі покоління молюсків. До кінця XVIII століття перлинний ринок настільки зубожів, що навіть змінилася ювелірна естетика.
Напевно, багато людей замислювалися про те, як взяти під контроль процес природного утворення перлів. Але те, що вигадав і впровадив технологію “перлинного виробництва” японець, цілком закономірно. Серед регіонів поширення молюсків, які здатні утворювати перли, найпередовішим була Японія. Щобільше, після проголошення молодим імператором Муцухіто 1868 року нової політики, у країні стався колосальний сплеск підприємницької активності. Імператорський уряд розробляв юридичні та економічні заходи, що сприяли виведенню японських продуктів на зовнішні ринки та залученню ресурсів і технологій ззовні до Країни Вранішнього Сонця. До речі, один з основних параграфів нової політики Мейдзі так і був сформульований: “Ми зберемо знання з усього світу, щоб побудувати міцну основу Імператорської держави”.
Кокіті Мікімото було 10 років, коли політика самоізоляції була визнана помилковою, і почалися реформи, що зближували Захід та Схід. Навряд чи хлопчисько, який допомагав батькові вести справи у невеликій харчівні, де подавалася локшина домашнього виготовлення, про це думав. Але в 13 років він придумав нову бізнес-схему і почав продавати локшину на розніс. Щоб більше заробити, уродженець острова Хонсю навіть покинув школу. Потім став продавати овочі у крамниці. Він шукав нові ідеї для бізнесу, і одруження дало йому можливість реалізувати одну зі своїх ідей.
На посаг своєї 17-річної дружини, дочки відомого вчителя фехтування, Кокіті купив у вузькій затоці Сіммей устричну плантацію. Він розводив і продавав устриці, а також перли, оскільки затока Сіммей була традиційним місцем його промислу. Звісно, власник бізнесу думав про його розширення. Бо причина утворення перлини в раковині не була таємницею. Поява твердої біогенної речовини є захисною реакцією організму молюска на будь-яке стороннє тіло, наприклад, піщинку, що потрапляє в мантію або між мантією та раковиною. Мікімото вже ставив експерименти з “підсаджування” в устриці основи для утворення перлин, але вони стали успішнішими після того, як підприємець на 3-му національному ярмарку познайомився з професором Токійського університету Какіті Міцукурі, фахівцем у галузі морської біології.
Збагатившись науковими знаннями, японець вводив сторонні тіла в раковини устриць, поміщав їх у бамбукові кошики та занурював у море. Мікімото постійно обробляв раковини та вів за ними спостереження – відкривав молюски та виявляв, що багато з них відкидають сторонні тіла. Часто цей показник перевищував 90%. Мало того, що процес формування перлини займав багато часу, кілька “червоних припливів”, викликаних спалахом чисельності морських водоростей і цвітінням води, повністю знищували врожай устриць, і експериментатору доводилося відновлювати свої зусилля з вирощування перлин з нуля.
Але у 1893 році старання Кокіті Мікімото принесли свої плоди. Він отримав штучні перли напівкруглої форми. Цілих три роки пішло на оформлення міжнародного патенту – річ у тому, що Мікімото виявився першим японцем, що зробив “біологічний винахід”.
Це було величезною радістю та досягненням і для “новатора”, і для його дружини Уме, яка підтримувала свого чоловіка у найскладніші часи та вірила у його успіх.
На жаль, у 39-річному віці Мікімото овдовів. Він прожив ще понад півстоліття, не припиняючи працювати та розвивати свою компанію. Засновник знаменитої ювелірної імперії досяг появи перлин ідеальної круглої форми, він створив сенсаційну чорну перлину, винайшов спеціальний кошик, що оберігає ніжних морських істот від згубних водоростей, почав виробництво косметики з використанням перламутру, і головне – вивів на ринок новий ювелірний бренд Mikimoto.
У 1913 році під цим ім’ям було відкрито перший магазин поза межами Японії – у Лондоні. Після Другої світової війни відкрилися магазини в Парижі, Нью-Йорку, Чикаго, Бостоні, Лос-Анджелесі, Сан-Франциско, Шанхаї та Бомбеї та, таким чином, Mikimoto став одним із перших японських брендів, який досяг міжнародної присутності та визнання.
Технологія Кокіті Мікімото дозволила японській промисловості культивованих перлів швидко розширитися. У 1935 році в Японії було 350 ферм, які виробляли 10 мільйонів перлин щорічно. Країна Вранішнього Сонця займала провідні позиції на ринку штучно вирощених перлів до 2011 року. На жаль, катастрофічне цунамі знищило більшу частину ферм, і на перше місце з постачання перлів на світовий ринок вийшов Китай. Попри майже повне фіаско конкурента, китайські перли цінуються набагато менше, оскільки місцевий клімат не дозволяє вирощувати намистини діаметром понад 7 мм. Японці ж методично працюють над поверненням своїх позицій.
Людство здатне зруйнувати все на нашій планеті. На жаль, безповоротно, коли інструменти для цього знаходяться в руках агресивних та розумово обмежених диктаторів. Але проблема безпеки планети може вирішитись, якщо “відповідальні товариші”, за прикладом Кокіті Мікімото, визначаться з метою та докладуть адекватних зусиль до її досягнення.