В Інституті проблем сучасного мистецтва відкрилася виставка «Формула витривалості». Це перша виставка в межах проєкту, який проходитиме у трьох інституціях в Києві. Дві наступні будуть у Центрі сучасного мистецтва М17 (вже 31 жовтня) та в Національній академії мистецтв України.
Тогорічний проєкт «Концентрація волі» був присвячений висвітленню мотивації, яка спонукає долати перешкоди на шляху до свободи. Новий – спрямований виявити, як українцям вдається триматися щодня та знаходити нові сили для продовження боротьби.
На прикладі безлічі дивовижних воєнних історій – зокрема, стійкості мешканців Харкова – можна зрозуміти, наскільки сильними є наші співвітчизники, наскільки ми вміємо пристосуватися до труднощів і використати свої навички в боротьбі проти ворога. Тяга до свободи, рішучість і почуття гумору роблять націю неймовірно сильною та витривалою, а отже – життєздатною та непереможною. Саме цей мотив звучить у творіннях наших митців.
Центральний експонат, який одразу ж впадає в очі, щойно заходиш до величезної виставкової зали – «Дерево життя» Анатолія Твердого. Це одна з найяскравіших і, мабуть, найзагадковіша робота. Коріння «дерева» – червоні дитячі гірки, стовбур – блідий, але міцний однорукий торс, а гілки – фонтануючі струмені крові, які трансформуються у грона винних ягід. І вся ця пишність – на тлі кривого дзеркала, в якому кожен може побачити своє відображення.
Вражають круті фотографії воїнів, які отримали на війні важкі поранення. Вони пройшли через саме пекло війни, а деякі ще й через рашистський полон. Коли на них дивишся – відчуваєш захоплення! Красиві обличчя, незламний погляд, у якому – сила, рішучість і бажання боротися та продовжувати жити далі.
Багато робіт поєднують у собі кілька технік – фото, аплікацію, малюнок, друк, світлову проєкцію, щось ще. Не втомлюєшся дивуватися фантазії творців, які створюють приголомшливі твори та використовують для них найнеймовірніші матеріали.
Наприклад, Маша Шубіна зобразила літаки та вертольоти не просто фарбою на полотні – на полотняних серветках з вишивкою «рішельє»! У мене ці роботи чомусь викликали асоціацію з картою бажань.
Україна загадкова і містична. Саме тому головними героями робіт наших митців часто стають божества та міфологічні персонажі.
Міфічний Єдиноріг, що символізує здатність долати внутрішні суперечності, всеосяжну любов і співчуття, – уже не те миле звірятко. За творчим задумом Bob Basset він став казковою зброєю, здатною відмінусувати ворога своїм міноподібним рогом далекого ураження.
Фантазійні роботи Юлії Шибіркіної виконані в техніці аплікації: «Апостол», «Магічні обладунки» та «Віщун» складаються з безлічі намистин, мережива, ниток, паєток, різнотекстурних матеріалів. Їх хочеться роздивлятися – там є безліч несподіваних «дрібниць»!
Є «звукові» малюнки. Ні, вони не озвучуються, вони звучать самі по собі. Такі, як «Тиша, що кричить» Галли Березовської або «Харківська колискова» Гамлета Зіньківського.
Експонатів багато, і мені сподобалося практично все. Я обійшла кілька разів це надихаюче творче розмаїття, з кожним наступним переглядом відкриваючи для себе щось нове. Як же це круто!
Вхід на виставку – вільний.
Наталія Кряж
На фото у заголовку: Олександр Богомаз. Із серії “Звіробоги”