Сьогодні День Незалежності Польщі. Завжди пам’ятатиму і буду вдячний за ту допомогу, яку ця прекрасна і горда країна надала нам в найтяжчий момент – коли багато хто сумнівався, не наважувався, закликав (і закликає) не провокувати агресора, бо буде ескалація…

А напередодні у маленькій Дуклі, «лемківськім містечку» – концерт на честь цього свята.

Програма багато про що говорить. Дві кантати Баха та його ж тріо-соната. У прекрасному виконанні ансамблю Filatura di Musica. Два барокові скрипки, барокова віолончель, клавесин, флейта траверсо та сопрано. Керівник – доктор габілітований…

У передньому слові до концерту йшлося про те, що Бах – наша спільна спадщина, і тому ми можемо насолоджуватись його музикою на честь Дня Неподлеглості…

Так – непохитно і послідовно – мешканцям провінційної Дуклі, містечка з населенням 2000 осіб навіюється думка про належність – культурну, ментальну, цивілізаційну – до Європи.

Колись так буде і у нас.

Тому що позавчора у Львові – «Русалонька» Ясухіро Касаматсу, прекрасна постановка у новій локації – з гарною режисурою (Антон Литвинов), прекрасними голосами (Наталя Степаняк та Петро Радейко), досконалим інструментальним ансамблем (диригент Юрій Бервецький).

А до цього – «Запорожець за Дунаєм» – оновлений, трансформований з побутової комедії на героїчну казку.

За тиждень – «Дідона і Еней» в Органному залі. В українському перекладі.

У нас є все, щоб увійти до Європи на рівних.

І ми там будемо. Точніше не так – ми вже там.

Юрій Чекан, професор Українського католицького університету

Фото з архіву Львівської Національної Опери