Імпровізатор

Культура: новини, враження, інтерв'ю

* Враження Театр

“Дзяди”: екстравагантна постановка за твором двохсотрічної давнини з сучасним контекстом

У рамках Форуму Via Carpatia у Києві у Національної музичної академії відбулася прем’єра вистави “Дзяди”. Цю постановку за однойменним твором Адама Міцкевича здійснила польська режисерка Майя Клечевська разом з Івано-Франківським національним драмтеатром ім. Івана Франка.

Фото: Віталій Грабар, Via Carpatia

У виставі, що створена за твором двохсотрічної давнини – сучасний контекст. Її герої – українці, які, як і поляки часів Міцкевича, відчайдушно б’ються з імперською росією. Постановка дуже яскрава, навіть екстравагантна. Глядачів запросили до невеликої зали з екраном. Вистава почалася, і спочатку дія відбувалася тільки на цьому самому екрані: це було відеопослання від реального українського Героя Сергія Нігояна, а потім – головного героя п’єси.

Трохи пізніше головний герой та інші дійові особи з’явилися перед екраном, а відео на ньому стало фоновим. І тільки коли екран підняли, стало зрозуміло, що глядачі сидять на сцені, актори (які зображали на той момент в’язнів) грають в оркестровій ямі, а музиканти – у кріслах глядацької зали! У процесі дії кріслами в танці блукав чи то янгол, чи то тінь героя. А на балконі пафосно співав артист.

По ходу дії (у другій половині вистави) глядачів запросили пройти через весь зал у фоє, де вже був зовсім інший світ. Світ так званого російського світського суспільства з тупими забавами, шампанським і зневагою до того, що відбувається за межами їхнього щасливого життя. І тут уже глядачі, можна сказати, перемішалися з акторами та стали часткою дійства.

Ця приголомшлива нестандартна постановка та її близькість до реалій викликали у глядачів абсолютно різні емоції: у когось наприкінці вистави на очах були сльози, а хтось сміявся. Байдужих точно не було! Браво!

Наталія Кряж

Фото: Віталій Грабар, Via Carpatia

Цікаві факти та цитати:

Міцкевич написав “Дзядів” 1823 року, коли частина Польщі перебувала під російською окупацією. Українською мовою п’єсу переклали майже через 200 років – о 2022 року.

Це перша постановка “Дзядів” Міцкевича на українській театральній сцені – на сцені Івано-Франківського національного академічного драматичного театру ім. Франка.

Виставу визнали головною театральною подією 2023 року в Польщі.

Також вона увійшла до шорт-листа в номінації «За найкращу виставу на перетині театральних жанрів, мистецького синтезу і перформативних форм» Фестивалю-Премії «ГРА».

Актор Роман Луцький, що грає головну роль у цій виставі, знявся в польському фільмі, який зараз є номінантом на премію «Оскар» від Польщі.

Фото: Віталій Грабар, Via Carpatia

Директор-художній керівник Івано-Франківського національного драмтеатру Ростислав Держипільський акцентував на символічності того, що київська прем’єра “Дзядів” відбулася в залі на Майдані Незалежності: «Це символічна історія. Поряд Майдан, Інститутська, де були наші перші герої, Герої Небесної Сотні. І, до речі, вистава починається з тексту першої жертви Сергія Нігояна: його фото, і він говорить вірш… Та ще. Коли ми вивозимо виставу за кордон, для нас надважливим є донести, що все російське – вбиває. Коли хтось слухає російську музику, дивиться балет, читає літературу, щось ще – цим він убиває українців».

Директорка Форуму Via Carpatia Ярина Ясиневич: «”Дзяди” – це переплетення сюжету польської літературної класики із реаліями війни в Україні. Співзвучність твору Адама Міцкевича, написаного двісті років тому, із нашими теперішніми переживаннями, демонструє, наскільки насправді близькими є наші народи. Така культурна близькість є доброю основою для плідної співпраці в інших площинах нашого життя».

Фото: Наталія Кряж

Фото в заголовку: Віталій Грабар, Via Carpatia