Відео антиізраїльської демонстрації в центрі Лондона 11 листопада і обурює, і лякає, і змушує шкодувати… багато про що. Півмільйона людей не посоромилися продемонструвати свою підтримку терору та пекельній жорстокості. І я хочу згадати всього одного лондонця, який ідейно протистоїть цьому натовпу. Його ім’я знають усі – Vidal Sassoon.
Майбутній легендарний стиліст народився у єврейській родині з дуже скромними статками. А коли його батько залишив сім’ю, доходи стали ще скромнішими. Релігійні бабуся та дідусь, які приїхали до Англії наприкінці XIX століття з Києва, займалися вихованням хлопчика, доки його мама підробляла, де могла. Відал теж прагнув зробити посильний внесок до сімейного бюджету, тому в 14-річному віці влаштувався працювати прибиральником в одному з лондонських салонів краси.
На момент закінчення Другої світової йому було вже 17. Як і всі європейці він дізнався про трагічну долю євреїв континенту, і, звичайно, познайомившись із діяльністю “43 Group”, приєднався до неї. Свою назву група отримала за кількістю присутніх у Maccabi House (єврейському спортивному центрі в Хемпстеді, Лондон) під час установчих зборів групи у квітні 1946 року. Переважно це були демобілізовані військовослужбовці британської армії єврейського походження. Їхньою метою було протистояти фашистським організаціям, що діяли в Об’єднаному Королівстві.
Так, британська демократія і після Другої світової допускала діяльність фашистської партії Освальда Мослі (Oswald Mosley) і вкрай правої British League of Ex-Servicemen під керівництвом Джеффрі Хемма (Jeffrey Hamm).
Боролася з британськими фашистами “43 Group”, кількість членів якої перевищила 300 осіб, в різний спосіб. У тому числі випускаючи газету. Але сягало й сутичок – члени групи просто розганяли мітинги, на яких звучала антисемітська риторика. Відал Сассун був серед своїх товаришів відомий тим, що на протинацистські заходи ходив із перукарськими ножицями як зброєю. У 1948 році він вступив до ЦАХАЛу і брав участь в арабо-ізраїльській війні.
Обстоюючи свої переконання, юнак прагнув удосконалюватися і в обраної професії. Вже 1954 року він відкрив свій перший салон на лондонській Bond Street. Головним правилом майстра був індивідуальний підхід до клієнта, а головним принципом – допомогти людині виглядати і почуватися краще, в тому числі завдяки програмам догляду за волоссям. Пізніше у своїй книзі він напише: “Ніхто не розумів, про що це я так довго розмовляю з клієнтами. А ми обговорювали природу волосся, тип обличчя, манеру триматися, і як все це разом поєднується з їхньою зачіскою”.
У той час, коли жінки постійно укладали своє довге волосся, використовуючи бігуді, начіси і багато лаку, молодий майстер прагнув створити зачіску, яка не вимагає укладання. У нього вийшло, і 1962-го винахід стиліста став сенсацією. Сассун робив зачіски моделям для модного показу Mary Quant – однієї з розробниць міні-спідниць. Революційність образів на подіумі викликала реальний фурор.
У 1960-х зачіски “боб” і “піксі”, в основі яких були чіткість форм і гармонійна простота, стали найпопулярнішими у світі. Заведено вважати, що після епохи хіпі, Відал Сассун повернув представниць прекрасної статі до перукарень.
Його життя теж змінилося, в 1965 р. маестро переїжджає в NY і відкриває величезну студію краси на Madison Avenue. За стрижку Мії Ферроу для участі у трилері “Дитина Розмарі” режисер Роман Поланскі заплатив Сассуну рекордні на ті часи 5000 доларів. Тоді суперкоротка асиметрична стрижка стала культовою, а її творець справжньою зіркою.
Салони під брендом знаменитого іміджмейкера почали відкриватися в Англії, Канаді, США та Німеччині. Під ім’ям Vidal Sassооn запрацювала перша академія перукарського мистецтва у Лондоні. У 1970-х саме Сассун вигадує ручний фен. У 80-х великий перукар відкриває перукарські школи, веде телешоу із зірками, пише книги та випускає продукти для догляду за волоссям під власним брендом.
Але переконання не менш важливі для масштабної Людини, ніж кар’єра. У 1982 році легендарний стиліст жертвує значну суму на відкриття “Міжнародного центру Відала Сассуна з вивчення антисемітизму” (Vidal Sassoon International Center for Study of Antisemitism (SICSA) при Єврейському університеті в Єрусалимі з метою зробити світ безпечнішим місцем для єврейського народу і не допустити повторення Голокосту. Протягом 30 років, до своєї смерті від лейкемії у 2012 році, Відал Сассун продовжував фінансувати заснований ним Центр.
Йому було б особливо боляче бачити антиізраїльську демонстрацію у рідному Лондоні. Але, сподіваюся, коли “здорові сили” у світі зрозуміють, що покінчити з терористичними режимами (які, зокрема, фінансують подібні “протести”) життєво необхідно для нашої цивілізації, ми теж перестанемо бачити ці шалені натовпи.