Імпровізатор

Культура: новини, враження, інтерв'ю

* Враження Арт

Іван Марчук: Відлуння молодості

Світла радість озивається в душі, коли отримую звістки від друзів моєї молодості.

Великим відкриттям стали для мене дві книги від геніального Миколи Сядристого, видатного мікромініатюриста, з яким знайомий ще з середини 60-х років минулого століття. Ми разом працювали тоді в інституті надтвердих матеріалів у Києві.

Кожен з нас десятиліттями по своєму дивував світ: я пльонтанізмом на полотні, Микола мікроскопічними витворами, котрі створював між ударами серця (саме так, а як інакше, коли це, наприклад, троянда у людській волосині!?) А тут виявилося, що Микола ще й талановитий поет.

Інший сюрприз – посилка від журналіста, письменника і кінодраматурга Андрія Топачевського. Крім книги про рослини у Святому письмі, давній друг надіслав ще й мою ранню роботу 60-х років. Тоді ми й познайомилися, тоді йому й подарував цю свою ранню притчу, а зараз ще й поставлю автограф з присвятою другові.

Так молодість озвалася через світлі спомини дорогих серцю людей… Тримаймося й шануймося…

Приймав у своїй віденській майстерні дорогого гостя – видатного вченого Олега Сарбея!

Він є автором та співавтором понад 140 наукових статей у наукових виданнях, фізик, доктор фізико-математичних наук, професор, заслужений діяч науки та техніки України, завідувач відділу електроніки твердого тіла Інституту фізики НАН України, лауреат Державної премії України. А для мене він найперше – дорогий, дуже дорогий друг!

Саме він разом з колегами вченими дав мені можливість утвердитися як самобутньому художнику, коли тому протистояла система, боронив від “недоброго ока” заздрісників, організовував перші квартирні виставки (в офіційні зали “нечлена” спілки художників не пускали). І хоч живе у Берліні, він приїхав до Відня, щоб обійняти, навпіл розділити радості та смутки споминів відлуння.

Потішив колекцією моїх творів, що дбайливо зберігає у своїй оселі. І сила знову ожила…

Іван Марчук

Фото – з архіву Івана Марчука

Фото у заголовку: Володимир Осипенко

Довідка

Іван Марчук – Народний художник України, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, кавалер ордена Свободи, володар відзнаки Президента України «Національна легенда України». Почесний член «Золотої гільдії» Міжнародної академії сучасного мистецтва у Римі.  У 2007 –  включений до британського рейтингу газети The Daily Telegraph «Сто геніїв сучасності».

Народився у 1936 р. у селі Москалівка Лановецького району Тернопільської області (на той час Польська республіка). Закінчив училище декоративно-прикладного мистецтва імені Івана Труша, Інститут декоративно-прикладного мистецтва (м. Львів).

У середині 60-х років ХХ століття віднайшов власний творчий метод і шлях у мистецтві, що проявився у циклі робіт «Голос моєї Душі».

1972 – відкрив авторську техніку передачі зображення – «пльонтанізм» (від діалектного слова «плести», «переплітати»), завдяки якій  досяг гіперреалістичного творення пейзажу.

Зазнавав переслідування радянського режиму, оскільки авторський метод не вписувався в рамки пануючої ідеології соціалістичного реалізму.

1989 -2001 –  період еміграції (Австралія, Канада, США)

За понад як півстоліття творчої діяльності художником проведено близько 200 монографічних виставок (на 5 континентах світу), «виткано» сотні тисяч кольорових і монохромних кілометрів незбагненного пльонтанізму (авторської техніки передачі зображення), втілених у тисячах полотен-шедеврів, – що є виявом надможливостей людини в мистецтві, у творчості.

Вплив його полотен на глядача порівнюють з дією 25 кадру, котрий впливає на підсвідомість і тому закарбовується в пам’яті назавжди.

Протягом останнього десятиліття полотна митця експонуються на престижних мистецьких майданчиках переважно за кордоном: Литві (Палац Радзивілів у Вільнюсі), Німеччині (галерея Шарлотенбург, Берлін), Польщі (галерея Кордегарда у Варшаві, галерея Центрум у Кракові), Бельгії (муніципальна галерея м. Брюгге), Чехії (галерея Якобська у Празі, палац Шляхти у Брно), Словаччина (галерея «Град» у Братиславі, Технічний музей у Кошице,  Туреччина (Музей сучасного мистецтва імені Мустафи Айяза, галерея Цермодерн в Анкарі, Археологічний музей в Анталії, Фолькгелері в Ізмірі), а також у Люксембурзі, Угорщині, Таїланді, Тунісі, Йорданії, Іспанії, Швейцарії, Австрії, США, Молдові, Чорногорії тощо.

З 6 грудня 2024 по 30 березня 2025 його виставка «Погляд у Безмежність» відбудеться у Національному морському музеї м. Гданська (Польська Республіка), де буде представлено близько п’ятдесяти полотен шести (з п’ятнадцяти) творчих циклів митця, створених у різні періоди його понад сімдесятирічного життя у мистецтві.

Філософські теми його картин передають драматичну напругу, що переживає людство, і співзвучні викликам новітньої  доби.

Митець художніми засобами вибудував власну світоглядну систему, закорінену на високій естетиці і спрямовану на перспективу, запропонував власне бачення глибоких філософських тем людського буття.

Його твори виконують потужну роль культурної дипломатії, формуючи позитивний образ України на світовій арені.