Жіночі натюрморти в епоху бароко – явище дуже рідкісне. Дівчаток не вчили малювати, читати, писати, їх справою було вести господарство та народжувати дітей, чи не з підліткового віку. А рівень медичного обслуговування був таким, що середня тривалість життя жінок у середні віки становила 28 років.
Джованна Гарцоні (Giovanna Garzoni) не вписувалася у цю картину світу. Вона хотіла писати власні картини та не хотіла заміж. Напевно тому, що виросла в сім’ї, де було багато ювелірів та художників, та у місті, яке сприяло формуванню творчої особистості, – Венеції. Збереглися роботи Джованни Гарцоні (1600-1670), зроблені нею у 16-річному віці. Вона вивчала каліграфію, малювала переважно натюрморти та робила ботанічні замальовки. Ці жанри стали основою її творчості протягом усього довгого щасливого життя.
У 22 роки вона таки вийшла заміж, напевно, під тиском сім’ї та соціуму, але через рік пішла від чоловіка на самозабезпечення. Оскільки в час Ренесансу художники користувалися заступництвом багатих сімейств і жили там, де їхня праця гідно оплачувалася, Джованна багато подорожувала. Вона працювала у Римі, Турині, Неаполі, Венеції, Флоренції, Франції, Англії. Серед її замовників були навіть Медичі. Художниця була настільки успішна, що, як писав один з її біографів, ”могла просити за свої роботи будь-яку ціну, яку забажає”.
Свій великий статок італійка заповідала Академії Святого Луки з призначення – на освіту молодих талантів. Але, звісно, головна її спадщина – унікальні картини. Багато мистецтвознавців бачать геніальність Джованни Гарцоні в тому, що вона писала переважно світлі натюрморти, тоді як класична основа барокового натюрморту – темна. Також для її робіт характерне поєднання ботанічно точного зображення із суто мальовничими прийомами. А у зрілому віці художниця прийшла до революційного для бароко прориву в мінімалізм.
Джованна Гарцоні випередила свій час і соціально та творчо. Навіть не знаю, що важливіше.
