До нього міцно приклеїлося образливе призвісько Косоокий, а ще студенти називають його садистом, занудою та гівнюком за прискіпливість та високі вимоги вивчення стародавньої історії. Але він вперто примушує їх вчити міфи древньої Греції та цитує на уроках античних філософів, де його улюбленою тезою є оця, що належить Цицерону: «Лиха година зміцнює характер».
Не люблять Пола і колеги, не так за відсутність емпатії до інших, як за те, що його принциповість привела до втрати коледжем головного спонсора, сину якого Пол навідріз відмовився поставити в атестаті хоча б трійку, перекривши нащадку багатія вступ до престижного університету. А ще Пол любить випити, смалить трубку і від нього погано тхне… Тому директор коледжу для дітей багатіїв, як покарання за несумирність, позбавляє Пола різдвяної відпустки. Лишаючи на нього кількох школярів, яких не змогли (не захотіли) забрати додому на канікули батьки…
Так Пол вимушено складає компанію зажуреній шеф-кухарці Мері та строптивому студенту Ангусу, і ці троє таких різних людей змушені пробути разом два тижні канікул. Обʼєднує їх усіх те, що всі вони — залишені. Такі ж самі невдахи, як і Пол. Бо у Мері нещодавно загинув син на війні у далекій від Америки країні. А талановитого підлітка Ангуса, який найкраще всіх вчиться, його багатий вітчим не визнає і шукає будь-яких приводів перевести хлопця у закриту воєнну академію, звідки у того один шлях — участь у міжнародних воєнних конфліктах за межами континенту.
Залишенці долі… Тому й назва цього прекрасного постноворічного фільму саме «Залишенці». І хоча це комедія, вона межує з драмою, і це настільки глибоке, багатопланове та проникливо-щемне кіно, що недарма «Залишенці» Александра Пейна торік отримали два Золотих глобуси, дві премії Вафта, чотири номінаціі на Оскар, де актриса Давайн Джой Рендольф визнана кращою. Її Мері небагатослівна, але настільки переконлива, що здається, ми знали її завжди, і тому її історія так зачіпає, особливо тих, хто знає, що таке відправити сина до війська…
Успіх фільму визначає бездоганність сценарію, де немає жодного зайвого епізоду, характери прописані у розвитку, трансформації особистостей, які міняються в результаті вимушеного двотижневого спілкування. Роль вчителя, здається, була спеціально написана для такого титулованого актора, як Пол Джаматті. Прекрасна акторська робота і юного початківця Домініка Сесса, який зіграв студента коледжу. А його блискучий дует із популярним американським актором Полом Джаматті, нагадують такий же дует Богдана Бенюка та юного італійського актора Сімоне Коста у фільмі «Мій Карпатський дідусь» українського режисера Zaza Buadze. Обʼєднують ці фільми і теми дорослішання, взаємин у родині та соціумі, стосунків між людьми різної ментальності та різних вікових категорій. Це кіно про те, що є в житті цінності, дорожчі за гроші та посади. «Всі ми народжені не для себе самих» — цитує вчитель якогось філософа, вкладаючи у цю фразу зміст зробленого ним спонтанного вчинку…
А ще це кіно про мрію. Яку Пол ніяк не наважився втілити в життя, чіпляючись за коледж (ранг невисокий, поваги нуль, зарплата ще менша), але спілкування з молодим і настирним студентом, якому він зізнається, що завжди мріяв написати книгу і побувати у Карфагені, щось пробуджує в ньому бешкетно-юнацьке, давно забуте, і чого так часто не вистачає дорослим… І якщо вам теж хочеться вкрасти у свого начальника пляшку дорогого супервіскі, аби демонстративно прополоскати ним у роті, смачно виплюнувши, це точно ваше кіно.
Людмила Семенюк, журналістка, арт-блогерка, театральна оглядачка