Львівська національна опера представила прем’єру балету “Тіні забутих предків” на музику Івана Небесного та лібрето Василя Вовкуна. Прем’єра була в онлайн-трансляції на ютубі, що дало змогу насолодитися видовищем з будь-якої точки світу.

Вистава переглянулася на одному подиху: казково красива музика Івана Небесного, в яку вдало вплетені народні мотиви; незвичайна яскрава хореографія з цікавими знахідками (балетмейстер-постановник Артем Шошин); лаконічні стильні костюми з яскравими акцентами (художниця костюмів Наталія Міщенко). Старий знайомий сюжет заблищав новими барвами.

Від самого початку все говорить про те, що життя головного героя Івана крутилося і спрямовувалося владними руками мольфара. Балет наповнений містичністю і живим подихом природи. За допомогою танцювальної лексики приголомшливо точно і грандіозно показани сили магії та стихій – вогню і води, які здатні заворожити своєю ласкою і вбити неприборканою міццю.

У хореографії масових сцен подекуди присутня певна мультяшність, комічність, немов танцюють не живі виконавці, а ляльки театру маріонеток. Ті самі нотки – і в музиці. Ця грайливість дуже освіжає і перетворює історію.

Балет не є безголосим. На сцені епізодично з’являється хор, який розміщується по периметру сцени. І тоді в дійство вливаються різнохарактерні українські народні пісні. І співаки у своєму незвичайному вбранні нагадують чи то зграю віщих птахів, чи то хоровод ляльок-мотанок.
Костюми балету виглядають простими, але дуже промовистими. У них вдало поєднуються сучасний крій та елементи фолку. Найскладніше вбрання – у персонажів, які символізують магічні сили.

Історія безсмертного кохання Івана та Марічки, яка передана мовою танцю, то пульсує пристрастю (так, що інколи навіть дух перехоплює), то обволікає ніжністю, то кровоточить болем. Сюжет затягує і захоплює. Щоправда, ближче до кінця балету я несподівано повернулася в реальність і стала переживати за тендітну балерину, коли вже безтілесна Марічка раптом узяла Івана на руки та почала гойдати його, наче дитя. Хоча з боку здається, що він дійсно важить, як дитина.

Дуже ефектно виглядає граціозна та зваблива Палагна. Її сексуальність, яка просто фонтанує, не помічає тільки засліплений багаторічним горем Іван. Мені навіть здалося, що поява цієї балерини затьмарила все, що було раніше. Вогняна чаклунська пристрасть стала на перший план.

Якщо вас не лякає перспектива стати завзятим театралом (а після такого дійства до театру точно буде тягнути, як магнітом) – сміливо йдіть на балет “Тіні забутих предків”. У залі буде ще крутіше.

Наталія Кряж

Фото: Руслан Литвин, Олена Храмова

Фото надані Львівською Національною оперою