Величезний біль – втрачати кожного українця. Біль, що посилюється багаторазово – коли ми втрачаємо талановитого митця в розквіті його творчості.
У віршах Максима Кривцова багато рядків про смерть. Можливо, це було передчуття, хоча він насправді багато про неї знав: пішов добровольцем на фронт ще у 2014 році.
Моя голова котиться від посадки до посадки
як перекотиполе
чи мʼяч
мої руки відірвані
проростуть фіалками навесні
мої ноги
розтягнуть собаки та коти
моя кров
вифарбує світ у новий червоний
Pantone людська кров
мої кістки
втягнуться в землю
утворять каркас
мій прострелений автомат
заржавіє
бідненький
мої зміні речі та екіпу
передадуть новобранцям
та скоріше б уже весна
щоб нарешті
розквітнути
фіалкою.
У середині листопада на своїй сторінці у фейсбуці Максим “вирішив коротко познайомити себе з читачем так, наче це – моя анкета в Тіндері. А вліво чи вправо гортати – вибір за ним.
Ось моя анкета:
Напевне, нам варто ближче познайомитись, до того, як ви наважитеся зазирнути в бійницю. Я не впевнений, що біографічні дані вам щось про мене розкажуть. Єдине — пишу й фотографую на війні. Мені 34. Я з Рівного, але живу в Києві, коли взагалі живу. Гурт “Юркеш” виконує кілька пісень на мої вірші. Якщо вас захарили треки “…я візьму цей жовтий скотч” чи “Він в ЗСУ, вона в ТРОооооооооооо”, то тут і я свою лапку приклав.
Отже, я напишу про себе так, як би хотів заповнити анкету в Тіндері. Правда, у них є обмеження по знаках, а тут у мене більше місця для маневрів.
Отож…
Я люблю:
Коли щось довго шукаєш і знаходиш, наприклад документи чи зброю.
Коли довго не мав води, а тут зміг попити, і напиваєшся, що аж боляче ковтати. Це один із найприємніших болів.
Повертатися з війни мокрим, голодним, утомленим, сидіти в машині й слухати чиюсь музику.
Серіал «Молодий Папа», чомусь потрібно обовʼязково сказати, що із Джудом Лоу, наче є ще якісь «Молоді Папи».
Гумор Воннеґута.
Цілувати шию та коли цілують шию.
Коли випадково знаходиш гроші в куртці, яку не носив з минулої зими.
Макарони-бантики з маслом і смажену картоплю.
Квітень і липень.
Коли можеш зняти шкарпетки, прийняти душ після чергування в бліндажі.
Коли повертаються птахи і квіти.
Я не люблю:
Коли волосся лізе в очі — аж дратує.
Літній душ.
Коли хтось повільно йде попереду.
Коли до тебе лізуть, коли не треба.
Мандаринки, у яких погано облазить шкірка.
Прокидатися вранці — я однозначно не жайворонок.
Коли ти у стоматолога, а починає все на світі чухатися.
Серпень і листопад.
Сніг.
Я мрію:
Про спокій і тишу.
Про сон до 14-ї.
Про море та серфінг і великих чайок, які намагаються поцупити в мене картоплю фрі, добре змащену майонезом.
Я кожному побажаю:
Спокою і моря.
Ну, власне, тепер вибір за тобою: свайп вліво чи свайп вправо».
Поезія Максима Кривцова стала сценарієм до фільму «Я вирушив автостопом»:
Збірку віршів Максима Кривцова «Вірші з бійниці», яка потрапила до списку кращих книг 2023 року за версією українського ПЕН, можна придбати у книжковому інтернет-магазині “Наш формат”. Всі кошти, отримані від реалізації теперішнього та майбутніх накладів збірки, будуть розподілятися наступним чином: половина перераховуватиметься родині Максима, решта — ГО «Реформація» на просвітницькі книжкові проєкти для військових. Книга проілюстрована фотографіями Максима.
Фото: Facebook