100 років тому 9 січня народився Сергій Параджанов. У 2021 році Національний центр Олександра Довженка опублікував рейтинг “ТОП-100 найкращих фільмів в історії українського кіно”.
Результати масштабного опитування представників(-ць) національної та міжнародної кінокритичної спільноти переосмислювали український кіноканон і підважували його майже вікову довженкоцентричність.
Перше місце у ТОП-100 посіли “Тіні забутих предків” (1964) Сергія Параджанова.
У 1988 році в інтерв’ю режисер емоційно згадував про свій перший тріумф з “Тінями”:
“Так просто, да? Так просто було зробити мені, вірменину, фільм? В ЦК говорили “Це випадково! Тому що Паріжанов, Паріжанов, він – горець”. Що я зробив фільм тільки тому, що народився в горах. “Це випадково”. Да, х…, випадково”.
Цю розмову записала знімальна група Анатолія Сірих, режисера Української студії хроніко-документальних фільмів. У 1988 році вони відправились у Тбілісі відзняти матеріал для стрічки “Образ світлий”, що мала розповідати про українського художника Григорія Гавриленка. Його картина “Дві жінки” з’являється у кінопробах Параджанова “Київські фрески” (1965). Митці товаришували, і режисер називав Гавриленка одним з найвідданіших своїх захисників. Документалісти довго вмовляли Сергія Параджанова знятись у фільмі. Змарнілий, втомлений і роздратований режисер забороняв вмикати камеру та відмовлявся говорити про художника.
Матеріал, який Параджанов наговорив “не по темі” згодом став основою для іншого документального фільму Анатолія Сірих “Сергій Параджанов. Відвідини”, випущеного вже у незалежній Україні 1994 року. У ньому, підвищуючи голос, Параджанов дорікав колективу Кіностудії імені Олександра Довженка, що “вони довели студію до нуля”:
“Вони там всі пересварились, хто буде перший. Перший там – Довженко. Ось коли вони це зрозуміють, вони заткнуться. Довженко там перший, а другий – я, або мій педагог Савченко, а я – третій”.
Параджанов усвідомлював свою важливість для українського і світового кіно, але скептично оцінював перебудову радянської системи, яка зруйнувала йому життя. З неймовірною гіркотою він додавав, що стане потрібний країні лише після смерті.
100-річчя Параджанова тільки починається. Довженко-Центр планує відзначити його новими оцифрованими та реставрованими копіями його робіт, а також дослідженням українського періоду творчості видатного режисера.
20 грудня 2023 року українсько-вірменського режисера реабілітували через 50 років після політично вмотивованого вироку митцеві від влади СРСР.
Це виконали працівники Нацкомісії з реабілітації за поданням Українського інституту національної пам’яті.
Портрет Сергія Параджанова – художник Володимир Слепченко