Є художники, під час погляду на картини яких ти раптом розумієш, що тобі недостатньо бачити їх на моніторі комп’ютера або в телефоні. Тобі неодмінно треба побачити їх наживо. Так сталося зі мною, коли я познайомилася з творіннями Владислава Шерешевського спочатку на фейсбуці, а потім, коли побачила анонс його виставки Sixty, не змогла відмовити собі в задоволенні!
Виставка, яка проходить зараз у Києві і яку можна назвати ретроспективою, прилучена до 60-річчя художника. Найстаріша картина на ній – 1991 року, найсвіжіші – 2024. “Виставка вийшла спонтанно, я не планував її. У листопаді, якщо ви пам’ятаєте, була передостання. Але тут є 15 чи 20 робіт, написаних після. Мені за них не соромно, як і за попередні”, – зізнався Владислав Шерешевський.
Шерешевський – дуже плідний художник, який пише швидко і встигає зробити понад три нові персональні виставки на рік. “Якщо не можеш не малювати, то малюй!”, – радить майстер пензля. За словами організаторки виставки Тамари Янович, яка на вернісажі розповідала про винуватця урочистості, дружина художника, Олена Шерешевська (її подруга) ділилася з нею своїми “маленькими життєвими трагедіями”: “Ти розумієш, коли живеш у своєму домі, треба покопати, треба газон покосити, треба ще щось зробити, а Слава весь час малює!”. Найсмішніше, що ці слова були сказані на тлі картини-автопортрета “Можу копати”.
Відмітна риса Владислава Шерешевського – тонке почуття гумору, яке особливо точно “вистрілює” в поєднанні роботи з назвою. Ось намакіяжена немолода дівчинка напружено розмовляє з кимось телефоном – “А чи був хлопчик?”, говорить назва. Або “Fiasco” – тут якась дівчинка не донесла до бабусі пиріжки. “Мане-Моне” – тепер ви точно навчитеся розрізняти художників! І як же без самоіронії? Ви не пройдете повз автопортрет “Художник від бога”, “Життя минає, а Слава лишається” або “В. Ван Гог, “Портрет В. Шерешевського”.
Окремо хочеться відзначити роботи про “їдушку”. Рибки-близнючки на тарілочці – що б ви подумали? Це ж “Голландський посол”! Хрусткий коровай (“Хліб-сіль”) – ти просто відчуваєш цей запах та смак! А вабливе “Коло” – це сало, справжній український наркотик! Як розповіла Тамара Янович, коли розміщували експозицію, двері в галерею були відчинені. А в цей час із роботи йшли працівники нотаріальної контори, яка розташована в тому ж під’їзді. І перше, що було видно через відчинений отвір – апетитний згорток сала на картині. Ніхто з голодних нотаріусів не зміг пройти повз цю дорогу кожному українському серцю та шлунку спіральку!
Спеціально для сайту “Імпровізатор” Владислав Шерешевський розповів про вплив війни на його творчість: “Перші три місяці мої картини були майже безбарвними. Але дуже знаковими. Стільки “лайків” до цього я ще не отримував. Тоді ще здавалося, що ми ось-ось переможемо, і мої картини підкріплювали цю впевненість. Гумору в них було менше. А зараз – усе-таки без гумору важко. Тільки, звісно, не на військову тематику. Але я можу передбачати події! У мене є картина “Smoke on the water”, де людина сидить і п’є пиво на тлі корабля, що палає. Вона була написана за два дні до знищення крейсера “москва”. За день до події я розмістив її на фейсбуці”.
Військові роботи тонкі й пронизливі. Гіпнозують і залишаються в пам’яті теплі й чесні очі воїна з портрета “Кулеметник”, сталеві непохитні – з картини “Вогнетривкий” або втомлені, але з проблиском надії – дитячі з “Achtung, Achtung!”. А яка ж гарна “найконосна” бабуся – тримайтеся, вона точно щось задумала (“Can’t wait”)!
Перед широкою публікою (а на вернісажі був аншлаг!) художник Сергій Поярков зізнався в любові до творчості Шерешевського і додав: “Я, можливо, єдиний художник в Україні, хто це скаже, але Шерешевський вміє малювати краще за мене!”.
Як він це робить? Яскраво, точно, круто! Це треба бачити (до 28 лютого ви ще встигнете).
Наталія Кряж