У Центрі сучасного мистецтва М17 проходить виставка робіт українського художника Анатолія Криволапа «Першообрази».
На виставці представлені картини 90-х – початку 2000-х. За словами художника, ці роботи практично ніде не виставлялися. Це були його експерименти до абстракцій. Також представлено ікони, які написані майстром протягом минулого року.
Я не великий знавець абстракції, тож висловлюю свою думку тільки тоді, коли твір мене справді “чіпляє”. Ця виставка залишила сильне враження. Чисті кольори, яскраві фарби, рівні лінії та правильні фігури. Навіть якщо це плями, в них все одно відчувається прагнення до правильної форми, до гармонії та досконалості. Тіні, скоріше, вгадуються.
Серед картин є соковиті структурні барельєфи, створені за допомогою будівельних матеріалів. Усе здається простим і правильним. Та попри всю простоту зображення – я б так не змогла! Ну, хоча б тому, що в мене не буває такого розумного творчого порядку, і думки в процесі роботи скачуть, як блохи на кенгуру. Борються і вичищають слабких. Не лягають рівними шарами… Але зараз не про мене.
Осінь 1986 року Анатолій Криволап вважає найяскравішим періодом своєї творчості. Саме в цей час він знайшов свій стиль і згодом створив серію творів у новій техніці. Художник розповів мені, що свої картини створює в тиші. З чого можна зробити висновок, що у роботах відсутній момент зовнішнього впливу, і ці картини – філософія автора, його світовідчуття, його колірне і композиційне бачення моменту життя, в якому він перебуває. І, як мені здається, вони зароджені в роздумах про вічне і самі є натхненням. Споглядаючи ці творіння, музикант почує музику, поетові прийдуть слова та рими.
Майстер говорить на piano. Мені навіть здалося, що йому не дуже хочеться, щоб чули його слова – він уже виклався на полотнах. Як пояснили організатори виставки, першообрази – це синонім ікони, а для Анатолія Криволапа ікона і першообраз – це світло. І виникають досить глибокі асоціації – світло, колір, ікона, і все це перегукується. Цікаво, що стіни галереї спеціально для цієї виставки були перефарбовані в різні кольори – таким було бачення митця.
Більшість картин не має назви. Загалом жодна картина навіть не підписана, але біля входу є аркуш-каталог із назвами, найчастіше це таки “Без назви”, “Композиція” або “Ангел”. Але з усього цього яскравого світу першообразів жива уява здатна породити легенду.
Наталія Кряж