Якось літньої неділі Яків Гніздовський сидів у кафе міста Saint Paul (штат Minnesota) і думав про свої перспективи. Минулого 1949 року він прибув до Америки, так, в нього ще є проблеми з мовою, але є й перша робота в новій країні – дизайнером у видавництві Brown & Bigelow. Війна закінчилася і йому 35. Він ніколи не повернеться на батьківщину, де встановилася радянська влада, позбавивши батьківську родину майна та майбутнього. Що далі?

Тут уродженець Тернопільщини помітив, що леді за сусіднім столиком упустила аркуш паперу. Він підвівся, підняв листок і простяг його відвідувачці кафе. Та подякувала, і з розмови, що почалася, Яків дізнався, що цей листок – формуляр учасника виставки графіки, яка запланована у місцевому мистецькому інституті. Незнайомка також виявилася дизайнером. І вона мала ще одного формуляра.

Пізніше Яків Гніздовський напише, що ця зустріч була доленосною. Він ще дуже погано орієнтувався в новому середовищі, у нього було надто мало знайомих, та й взагалі він був не особливо комунікабельним, інтернету, з якого можна було б дізнатися про мистецькі заходи, ще не було, і тим більше було неможливо заповнити форму учасника онлайн. Український художник навіть не мав роботи, яку можна було б запропонувати оргкомітету. Але він її створив та подав заявку.

Ксилографію Гніздовського, яка була представлена ​​на виставці в Minneapolis Institute of Arts, придбав знаменитий Metropolitan Museum of Art, і це надихнуло її автора залишити роботу та розпочати кар’єру вільного митця. Так, його ім’я з’явилося в пресі, він переїхав до Нью-Йорка, але новий американець майже не мав коштів для існування у величезному місті. Він навіть не міг собі дозволити платити моделі за позування.

Свого творчого стилю художник теж не мав. Він експериментував з різними техніками малювання, різними сюжетами, замість мольберта використовував малярну драбину, куди прилаштовував холст, і, щоб не купувати нове полотно та підрамники, малював поверх одних картин інші. Згодом Гніздовський все-таки концентрується на ксилографії, а його моделями найчастіше стають рослини з Бруклінського ботанічного саду та тварини з Bronx Zoo.

Попри всі намагання заробляти продажем своїх творів, результату це не приносило. На щастя, художнику запропонували декорувати український храм. Гонорару у 2000 доларів вистачило і щоб розв’язати побутові проблеми, і щоб поїхати до Парижу. З французької столиці Яків Гніздовський привіз не тільки враження, а й дружину Стефанією, доньку українських емігрантів, яка шила сукні в Maison Christian Dior. Він попереджав наречену, що не може пообіцяти їй належного життя, але Стефанія і сама збиралася заробляти, а головне – вона вірила в талант свого коханого. І мала на це всі підстави.

Після повернення пари до Нью-Йорка попередній період анімалістичної творчості Гніздовського почав приносити свої плоди. Спочатку зоопарк Бронкса купив ксилографію із зображенням орангутана Енді, одного з улюбленців відвідувачів. Виявилося, що Енді помер у відсутність автора, який його увічнив. Потім гравюру “Вівця”, яка отримала головний приз на конкурсі Boston Printmakers, та право на її копіювання, купила відома Лондонська галерея. Цих грошей вистачило сім’ї на покупку першого американського будинку.

Впевнена, обираючи його, українець згадував усе своє попереднє життя. Своє дитинство в заможній дружній працьовитій сім’ї, п’ятьох старших братів, навчання в гімназії, звинувачення у належності до молодіжного об’єднання “Юнацтво” при Організації Українських Націоналістів, суд, студентство у Львівській промислово-мистецькій школі, отримання персональної стипендії від Митрополита Андрія Шептицького, що дозволила юнаку вступити до Варшавської мистецької академії, війну, яка обірвала освіту, поневіряння Європою, художні студії в Загребі, табір для переміщених осіб у Франції, отримання дозволу на переїзд до Сполучених Штатів.

Він дійсно зміг реалізувати в Новому Світі свої здібності, отримати не тільки достаток, а й всесвітню славу. Дві гравюри українця прикрашали Овальний кабінет Джона Кеннеді, які особисто обрала і придбала дружина-розумниця президента. Після персональної виставки Гніздовського в Токіо всі його гравюри викупила галерея Yoseido, найповажніша галерея сучасного японського мистецтва.

Яків Гніздовсткий мав понад сто персональних виставок по всьому світу, створював книжкові ілюстрації, кераміку, ескізи для гобеленів. На батьківщині його ім’я стало відомим тільки в 1990-х роках. Художник не зміг відвідати Україну бодай раз, з того часу, як покинув її юнаком. Агресія Радянського Союзу та агресія Германії назавжди закрили талановитому митцю дорогу додому. Впевнена, що мільйони українців, що повернуться на батьківщину після нової агресивної війни будуть не тільки ще з більшою повагою ставитися до культурного спадку своєї країни, а й примножувати його.

Gerda Griffon