Український режисер Олексій Радинський, автор документального фільму «Нескінченність за Флоріаном» у своєму телеграмі повідомив про нову кінороботу, що називається “Там, де закінчується Росія”.

«Цей фільм зроблено у співпраці з Філіппом Ґоллем і Хіто Штеєрл у контексті нашої виставки Leak. The End of the Pipeline, яка відкривається в Музеї образотворчого мистецтва міста Лейпциг.

“Там, де закінчується Росія” – це есеїстичне роуд-муві, що базується на антиколоніальному прочитанні кіноархівів. Під час дослідження занедбаного архіву студії “Київнаукфільм” я натрапив на кілька коробок із фільмами та незмонтованими робочими матеріалами, що документують експедиції українських кінематографістів до Сибіру та далекої Півночі у 1980-ті роки. Ця знахідка виявилася унікальним документом колонізації Сибіру, а також свідченням про витіснення її корінних народів, колонізованих росіянами з такою жорстокістю, що навіть саму пам’ять про їхнє становище було стерто з історії.

Зараз, коли колапс і розпад російської імперії в її теперішній, псевдо-федеративній формі нарешті став предметом серйозної дискусії, ми маємо приділити найбільше уваги витісненій історії російського колоніалізму, геноциду та експлуатації в Сибіру та деінде. Фільм “Там, де закінчується Росія” – це мій скромний внесок у теперішню дискусію про деколонізацію РФ, яка не буде мати сенсу без подолання західного невігластва щодо колонізованих корінних народів Північної Євразії. З цієї причини у фільмі “Там, де закінчується Росія” ми чимало запозичуємо з інструментарію освітнього кіно. Я також бачу цю роботу як продовження моєї серії “Справа проти Російської Федерації”, цього разу в формі фільму.

Хочу подякувати тим, без кого цей фільм не був би можливим:

Філіппу Ґоллю за наш спільний розвиток цього фільму, а також процесу російської деколонізації;

Хіто Штеєрл за ідею співпраці, і за її нову фантастичну роботу, яка викриває німецьку співучасть у російській війні (вона буде вперше показана в рамках тієї ж виставки);

Штефану Веппельману з Музею образотворчого мистецтва міста Лейпциг за підтримку створення фільму та за безмежну солідарність;

Любі Кнорозок, яка не лише спродюсувала фільм, але й дала йому свій закадровий голос;

Тарасу Співаку за його навички монтажу знайденого матеріалу (які тепер включають навички монтажу сцени з бойовика);

Тарасу Босаку за можливість попрацювати з архівами студії “Київнаукфільм”;

Андрію Борисенку за дизайн звуку;

Ксенії Банніковій за реставрацію кольору;

Максиму Савченку за його глибоке знання небілих культур Північної Євразії;

Українському інституту за допомогу та підтримку;

(Я маю додати, що офіційна підтримка колонізованих Росією корінних народів – це одна з небагатьох речей в українській політиці, яка мені дуже імпонує).

І спеціальна подяка нашим анонімним консультантам з-поміж корінних народів, колонізованих росіянами. Цей фільм став можливим завдяки їхнім знанням та їхній боротьбі проти російської окупації їхніх земель».