Імпровізатор

Культура: новини, враження, інтерв'ю

* Новини Музика

Вже скоро! Вперше за довгий час Теодор Кухар диригуватиме у Києві

Американський диригент українського походження, а нині головний диригент Академічного симфонічного оркестру Львівської національної філармонії вперше за довгий час виступить на київській сцені – Національної філармонії України.  

Разом із Liatoshynskyi Capella Національного будинку музики та піаністом Романом Лопатинським Теодор Кухар виконає два масштабні твори доби романтизму: Другий фортепіанний концерт Йоганнеса Брамса та «Stabat Mater» Антоніна Дворжака – твір, який приніс композитору міжнародне визнання після того, як його було виконано в лондонському Альберт-голі під керівництвом автора.

За плечима маестро записи понад 115 компакт-дисків для провідних світових агенцій, очолювання знаних європейських оркестрів та музичних фестивалів, співпраця зі знаменитими виконавцями і майстер-класи для молодих диригентів та інструменталістів.

Другий фортепіанний концерт Йоганнеса Брамса, також відомий як «симфонія з фортепіанним соло», написаний, коли слава композитора досягла свого піку тоді у Європі. Це був також час, коли у його листуваннях почала проявлятися цікава особливість: чим масштабнішими ставали його твори, тим завзятіше композитор називав їх «мініатюрами». Наприклад, своїй подрузі Елізабет фон Герцогенберг він писав про свій новий концерт так: «Це дуже-дуже крихітний маленький концерт із дуже-дуже крихітним маленьким скерцо». Насправді ж, це був чи не наймасштабніший фортепіанний концерт з написаних на той час, як з точки зору його виконавської складності, про яку слухач може і не здогадатися, тематичної різноманітності, так і з огляду на його тривалість, що сягає 50 хвилин.  У цьому творі композитор зумів поєднати красу з вогнем, а ніжність найдивовижнішим чином з драматизмом.

«Stabat Mater» – твір, який приніс Антоніну Дворжаку міжнародне визнання після того, як його було виконано в лондонському Альберт-голі під керівництвом автора. Про захват композитора цією подією ми дізнаємося зі щемного листа Дворжака до батька: «Щоб ви мали уявлення про те, яким є Лондон і яке це чудове місто, дозвольте сказати вам наступне: якби всіх чехів, які проживають у всій Чехії, об’єднати разом, їх би не вистачило, щоб зрівнятися з кількістю жителів у Лондоні! […] Деякі газети згадували і вас, стверджуючи, що я походжу із бідної родини, що мій батько був м’ясником і корчмарем у Нелагозевесі, і що ви вклали все, що могли, щоб виховати свого сина належним чином! З вдячністю вітаю вас із цим!»

«Stabat Mater» у контексті інших творів композитора –  є першим реальним доказом його релігійної відданості. Проста, непоказна віра Дворжака, одна з головних рис усієї його подальшої творчості, породила твір глибокого споглядання. Навіть незважаючи на свою монументальність, Stabat Mater зворушує кожного з нас як лагідна людська робота, сповнена смирення перед вищим Чином. Характерним для всього твору є його надзвичайно піднесена музична експресія, його урочистий інтелект, вільний від будь-якої форми тривіальності чи поверхових ефектів. Партитура особливо цінується за її красу, навмисне поєднання людських голосів і насиченого оркестрового колориту. Уся конструкція твору, поділена на десять частин, являє собою величну, експресивну дугу, що тягнеться від образу смерті й страждань, почуття страху й болісної медитації до фінального, життєствердного катарсису. Хоча літературне джерело ораторії говорить про темні сторони людського життя, загальна тональність твору – і це характерно для Дворжака – загалом позитивна. Незважаючи на особисту трагедію, яку він пережив незадовго до цього (смерть трьох дітей), композитор не дозволяє відчаю охопити його: його музика не відображає ні смирення, ні безнадії.

Солісти: Олена Шиналь /сопрано, Анна Лабуть /мецо-сопрано, Андрій Кирилов /тенор, Євген Орлов /бас, Ірина Харечко /орган.

Ольга Стельмашевська

Фото: Yuri Gryaznov| KIRAIGIGS