“Будинок “Слово”. Нескінченний роман” – цей фільм хотілося побачити вже після перегляду трейлера. Я дуже на нього чекала, передчуваючи цікаву історію та якісний продукт. Не помилилася.

Історія, звісно, приголомшливо щемлива. Так завжди буває, коли дізнаєшся про трагічну долю неймовірно талановитих людей. Яких поставили в тісні рамки часу. Яким не вистачало свіжого повітря. Які могли б створити ще чимало шедеврів, але їх стиснули і знищили. Знищили ті, хто прийшов до влади, ті, хто був ніким.

Можливо, це була справді гарна ідея – зібрати в одному будинку обдарованих літераторів. Творча атмосфера плюс здорова конкуренція – благодатний ґрунт! Якщо тільки це місце – не пастка.

Новоприбулому до харківського “Будинку слова” недописьменникові практично при вході в будівлю видали мишоловку. Усі, чиєю творчістю він захоплюється, дуже швидко розуміють, що тут йому не місце. Однак хтось же посприяв його прибуттю в цей “райський куточок”. У місце, де створено всі умови для творчої діяльності. У місце, аналогів якому немає в буржуазному світі. У місце, де все, що створюється, має бути корисним для радянської людини.

Безкоштовний сир, як відомо, пропонують тільки в мишоловці. У тій самій, яку вручають товаришеві Акімову Володимиру Володимировичу. І майже відразу бонусом його ставлять перед вибором… Та ні, не ставлять. Тут просто математика у співдружності з психологією: дуже правильний розрахунок – бездарність, яку не приймає улюблене суспільство, плюс страх, помножений на жагу до слави. Ідеальний стукач! А після того, як він послухає, що його кумири про нього думають – просто найкращий раб системи!

Як справедливо зауважили творці фільму, частина суспільства, яка прожила великий відрізок свого життя за радянських часів, має прогалину в історії. Їй нічого не відомо про реальні події того часу: часу “розстріляного Відродження”.

Думаю, що кожен із вас, хто зануриться в цей фільм (а він очевидно затягує і дивиться на одному подиху), відчує широкий спектр емоцій – від захоплення до бридкості. У ньому справді багато емоційних сцен. І однозначно після перегляду захочеться дізнатися про кожного героя побільше.

Фільм виконаний у чорно-білих тонах. Лише одного разу у стрічці з’являється червоний колір  – у річці смерті. Уві сні в людини, яка здатна бачити яскраві пророчі сни. Вибачте, але чомусь одразу згадується фільм Ейзенштейна “Бронєносец Потьомкін”, де (тоді ще вручну, бо плівка не відображала кольору) творцями був розфарбований прапор на кораблі. Власне, класичний прийом.

І цей фільм має всі шанси стати класикою:

По-перше, його можна розібрати на цитати;

По-друге, він зроблений талановито;

По-третє, емоції, які він генерує, і післясмак, який залишає, говорять про те, що перед нами один із найкращих зразків українського кіномистецтва.

І ось… не хочу спойлерити, але з приводу умовно позитивної кінцівки фільму у мене є своє бачення. Можливо, тут було б потрібно поставити три крапки. А версія авторів – це бажання домогтися справедливості, яке, безсумнівно, виникає у кожного з нас. Але моя молода колега раптом додала: “Ти ж розумієш, що карма – справа рук людини. Не можна бездіяти!”. Значить, так і має бути!

Наталія Кряж, Аліса Тітова

Цікаві факти про фільм:

На прес-показі журналісти та запрошені студенти вишів довго аплодували стоячи.

Історія заснована на реальних подіях.

Світова прем’єра художнього фільму “Будинок “Слово”. Нескінчений роман” відбулась на 37-му Варшавському кінофестивалі 2021 в рамках міжнародної конкурсної програми. Фільм був також представлений на міжнародних фестивалях: FilmFestival Cottbus (Німеччина), Galway Film Fleadh (Ireland), The I Will Tell International Film Festival (USA), Prishtina International Film Festival (PriFest), Миколайчук OPEN та Kyiv International Film Festival Molodist.

Режисер та співавтор сценарію фільму Тарас Томенко: “Над цим проєктом я зі своєю командою працював понад 10 років. І це було не даремно. Це довга і непроста дорога повернення письменників Розстріляного Відродження із небуття. Спочатку я зробив документальний фільм “Будинок “Слово”.

Пам’ятаю, як тоді 8 років тому, коли він вийшов у прокат, глядачі відкривали для себе цілий Всесвіт української культури, як спрагло долучалися до імен забутого українського письменства 20-30-х років. 

То було справжнє повернення.  Ефект цунамі. Після виходу картини з’явилася велика кількість культурних ініціатив, започатковувались сайти, ставилися вистави, робились опери, літературні читання, записувались рок альбоми, перевидавалися книжки, відкривались мистецькі резиденції в самому будинку “Слово”. Дійсно, неймовірну силу має кінематограф!”

Але настав той час, коли український глядач має побачити ігровий фільм “Будинок “Слово”.  Нескінченний роман”.

Це найважча наша артилерія, котра не залишить ворогу шансів.

Захоплюючий сценарій, котрий вивірений документальним фільмом, неймовірний акторський склад, вишукана операторська робота, божевільна атмосфера 20-30-х років часу розквіту авангардного мистецтва – все віддзеркалює нам той час 100 років тому, щоб ми могли побачити нас теперішніх – в кривавій  м’ясорубці   російської орди.  Дл мене важливо, що мій фільм виходить саме зараз у доленосний для України час.

Без перебільшень, такого кіно не було в українському кінематографі. Пам’ятаймо ціну українського Слова”.

Любов Якимчук, співавтор сценарію фільму: “Наш ігровий фільм виходить неймовірно вчасно, бо є величезний запит суспільства на культурний продукт, присвячений Розстріляному відродженню. Уже не так, як було у 2017-му, коли вийшов наш документальний фільм про будинок “Слово”, та колипро цей період знали лише інтелектуали та школярі.

Зараз вірші поетів 20-30-х років стають частиною не просто культури, а вже й попкультури. З’явилася пісня “Барабан” Пивоварова на вірш Ґео Шкурупія, Клавдія Петрівна взяла свій псевдонім за ім’ям героїні твору Миколи Хвильового. Окрім того, стендап-комік Сергій Чирков жартує про цей період, а бренд By Me випустив лінійку одягу, присвячену театру Леся Курбаса “Березіль”. Раніше ми могли про таке тільки мріяти, зараз це частина нашого життя. Українська публіка засвоює літературу 20-30-х років на всіх рівнях. Тож я певна, що наша стрічка “Будинок Слово. Нескінчений роман” буде сприйнята українцями неймовірно добре. Та вона залишить у всіх дуже світлий посмак, у чомусь навіть переможний”.

Головні ролі у фільмі зіграли Дмитро Олійник (Володимир Акімов), В’ячеслав Довженко (Микола Хвильовий), Ніна Набока (тьотя Варя), Марина Кошкіна (Галя), а також Станіслав Сукненко (Лесь Курбас), Юрій Одинокий (Мерер), Валерія Ходос (Рая Троянкер), Андрій Май (Володимир Сосюра), Юлія Чепурко (Марія Сосюра), Костянтин Темляк (Павло Тичина), Геннадій Попенко (Михайль Семенко).

Художня драма “Будинок “Слово”. Нескінчений роман” була знята у 2021 році.  Виробництво фільму здійснила компанія Fresh Production Group за підтримки Державного агентства України з питань кіно, Міжнародного благодійного фонду «Солідарність» та родини Петровських. Кінотеатральним дистриб’ютором фільму стала компанія B&H.

Сценаристи стрічки – Тарас Томенко та Любов Якимчук, режисер – Тарас Томенко, оператор-постановник Михайло Любарський, художник-постановник Шевкет Сейдаметов, композитор – Алла Загайкевич, продюсери  – Юлія Чернявська, Олег Щербина, Пилип Іллєнко та Ростислав Мартинюк.

Гурт NAZVA, який зробив саундтрек до трейлера, виступив перед прем’єрним показом фільму: