Щойно входиш до галереї – одразу ж відчуваєш якусь неймовірну природну гармонію. Великі розкішні картини сповнені стародавньої сили та жіночої магії. Від них віє впевненістю, спокоєм, рівновагою та життєвою енергією.

Художниця-етнограф Зінаїда Васіна створила серію робіт, присвячених трипільській культурі. Майже на кожній із них – колоритні жіночі образи. Вони оспівують життя, родючість, добробут, щедрість. У них – потужне послання до продовження життя. Дуже конкретні, схематичні зображення. Натуральні кольори: родючий насичений чорнозем і залізиста – як кров – червона глина, поживне тепле молоко й енергетичний бурштиновий мед, сріблястий місяць і золоте сонце.

Ось Велика Богиня, богиня-птах, богиня-змія, богиня-корова – символи життя, свободи, мудрості, достатку. Вони являють собою все те, чим жили та чого прагнули наші предки, і що є сьогодні нашим стрижнем.

Ось сильна й ніжна розкішна жінка, обласкана Сонцем, що спирається на Землю. А її сріблясте волосся – потужний цілющий очищувальний водоспад!

У робіт немає окремих назв. Як пояснила Зінаїда Васіна, всі ці картини – одна велика робота під девізом “Мати, родючість, земля”. І такі сильні твори могла створити тільки художниця, яка володіє великими знаннями в цій галузі та має багату уяву! І ця мила жінка-мисткиня відповіла на кілька моїх запитань:

– Ваші роботи – здебільшого імпровізація?

– У всіх моїх роботах – мотиви трипільської культури, трипільського мистецтва. Це візуалізація уявних образів. В археологічних знахідках є дуже умовні зображення, антропоморфні фігурки, малюнки на посуді. Коли я займалася їх вивченням, раптом подумала: “Чому б не заявити про це світові? Це ж наші богині, наша міфологія!”. На основі досліджень і з’явилася моя візуалізація цих образів.

– Коли Ви почали створювати зображення цієї серії?

– Упродовж 30 років я працювала над книжкою “Еволюція українського вбрання. Сторінки з історії”. І коли вже наситилася тим матеріалом, стала писати ці роботи. Десь 6-8 років тому. Я їх дописую, переписую, збагачую. Це постійний творчий процес.

– Як Вам вдалося зробити давню культуру такою сучасною?

– У нас же з нею великий зв’язок! Ми ж не просто колись були, потім пропали, потім знову з’явилися. Наш народ завжди займався землеробством і протягом 8 тисяч років жив цією культурою. Якщо порівняти костюм, якщо порівняти житлобудування – це те, що було в Трипіллі. Тобто ми бережемо ті традиції. Тому воно й сучасне. А от візуальні образи надихають на творчість, на фантазію. Мені хочеться, щоб вони якось зафіксувалися. Щоб наші богині були ось такими. Не чужі нам Венери та їй подібні, а наші!

– Усі жінки у Вас оголені й зі схожими фігурами.

– У трипільській глиняній пластиці жіночі фігури мають саме такі форми. Знак родючості асоціювався в них із дітородною частиною жінки: тобто сідниці, ноги, живіт. Вони їх підсилювали, щоб показати значущість жінки. Я хотіла виставити окремі фото тих артефактів, які мене надихали, але не встигла. Якось іншим разом.

На виставках я частенько вибираю для себе “улюблену картину”. Але в цьому випадку визначитися з однією було дуже складно. Навіть із трьома – настільки всі вони чудові! Натомість у мене вже закрадається підозра, що моєю улюбленою галереєю стає “Білий Світ”, яка щоразу дивує і викликає виключно позитивні емоції.

Наталія Кряж