Одна з рецензій нещодавньої виставки Hope Gangloff характеризує роботи мисткині як ті, “що створюють симпатичний зв’язок між історичним авангардом і постпостмодерністським хіпстеризмом”.
Як на мене, щось від фовістів та Егона Шиле у творах художниці точно є, але водночас її техніка – мікс акрилових фарб, тушевих ручок та олівців, та її манера – сильні жорсткі лінії, – дуже сучасні. А сюжети картин схожі на випадково зроблені фотографії.
Герої американки можуть ліниво потягувати пиво, базікати в кафе, митися в душі, спати, спілкуватися онлайн, прикурювати, вести машину, і виглядають настільки невимушеними, наче художниця підглядає за ними. І підглядає постійно — це напевно, бо жителька Нью-Йорка малює лише своїх друзів та знайомих. Ну і родичів, звичайно, чоловік взагалі – улюблена модель. Тому є у цих портретних роботах щось інтимне.
Краєвиди та натюрморти Хоуп також мають безпосереднє відношення до її приватного життя. На них лише місця та предмети, що її оточують, і є частиною її особистого простору.
Щось подібне можна побачити в мільйонах профілів соцмереж, але Хоуп вдалося своє місце існування монетизувати. Вона – дуже успішна мисткиня, і навіть – модна. Що може викликати питання щодо personality Hope Gangloff.
Наприклад, чи назвали її при народженні Надією. Що можна припустити, оскільки портрет її батька називається “Moolog, Dad and Kiev”. Але, як говорив Густав Клімт, “якщо хочете дізнатися про мене, вам достатньо лише уважно подивитися на мої картини та спробувати побачити в них те, що я є, і що я хотів сказати”:)
Головне фото-картина: Hope Gangloff (American, b. 1974). Queen Jane Approximately, 2011