За чим пішов, та що знайшов
Протягом багатьох років та навіть десятиліть я намагався знайти свій шлях поєднання музики та живопису.* До мене спроб зробити це було не мало, але то були тільки самі спроби. Далі спроб справи не йшли.
Проаналізувавши негативний досвід своїх попередників та зробивши висновки, після довгих вагань та припущень, я наважився на цей синтез.
Стосовно музики у мене була цілковита впевненість в тому, що це обов’язково буде ДЖАЗ, бо ДЖАЗ – це моє життя, це частина мене, це довгі роки міцної дружби з ним, і саме він стане основою задуму. В цій складовій зрозуміло було все та не викликало сумнівів.
А от яким має бути ЖИВОПИС у поєднанні з ДЖАЗОМ? Реалізм? Можливо символізм чи абстракціонізм? Треба було вирішувати та при цьому розуміти, що хибне рішення зробить сприйняття дисгармонічним, ба навіть конфліктним. Саме тут я передбачав основні складнощі.
Існувало припущення, але не переконання в тому, що стиль ЖИВОПИСУ має бути нефігуративним та навіть безпредметним, а отже, абстрактним. Але яким саме? Адже АБСТРАКЦІОНІЗМ має багато напрямків та форм.
В пошуках минали роки… Та от, сама доля восени 2017 року привела мене до залів Королівської Академії Мистецтв Лондона, де експонувалась грандіозна виставка “АБСТРАКТНИЙ ЕКСПРЕСІОНІЗМ”. Треба відмітити, що виставки такого рівня відбуваються один раз на 40 – 50 років в кращих залах світу. Черги вражали, але саме тут мені судилося знайти те, що я так довго та наполегливо шукав.
Щойно я потрапив до першої зали, мене відразу “накрило” усвідомлення чогось не звичайного. Ці величезні полотна, ці, на перший погляд, зовсім незрозумілі, майже фантастичні, композиційні рішення… І колір, колір, колір…
Від побаченого я був на межі втрати свідомості. Це був надпотужний стрес!
Поступово все ставало на свої місця, але відчувалося, що зі мною сталося щось дуже значуще. Світ сприйняття перевернувся в мені. В цих неймовірних творіннях: Джексона Поллока, Віллема де Кунінга, Барнетта Ньюмана, Марка Ротко та інших, а їх було багато, я чув звучання ДЖАЗУ. Так-так, саме чув та бачив. У моєму мозку одночасно відбувалися візуальні та слухові сприйняття, що були пов’язані між собою. Вони не перечили одне одному, а навіть навпаки.
———————-
*Поява цього бажання датується 1971 роком – Другий Донецький фестиваль Джазу, на якому експонувались роботи тоді ще мало відомого, київського графіка Ю.Н. під загальною назвою “Я та Джаз”. Я їх неясно пам’ятаю, але чітко згадую, що тоді, при моєму ще малому досвіді, але вже деякому розумінні, в них не відчувалося навіть натяку на досить складну тему – БАЧЕННЯ ДЖАЗУ. Вже тоді мені була зрозуміла надзвичайна складність цієї, дуже не простої задачі.
Зараз, через роки, з розумінням справи я кажу: “Малювати чи писати ДЖАЗ – це не малювати темношкірого з “дудкою”, чи обов’язковою “кривою подобою саксофона на чотири клапани”, а це вміння передати настрій виконавця або слухача. ДЖАЗ – ЦЕ СТАН ДУШІ, і кожний відчуває його по-своєму, але охоче ним ділиться”. Хай кращою оцінкою для митця буде момент, коли обізнана людина, дивлячись на абстрактне полотно у захваті вигукне “О! Так це ж ДЖАЗ!”. А таке я вже якось мимохіть чув.
Я чув кольори та бачив джаз!
Все побачене та миттєво пережите призвело до раптового, наче спалах, однозначного рішення – АБСТРАКТНИЙ ЕКСПРЕСІОНІЗМ! І тільки ВІН! Стало зрозуміло, що саме ВІН та ДЖАЗ являють собою одне суцільне як справжній моноліт. Я був абсолютно впевнений в правоті свого вибору. Пошуки досягли мети. Відповідь отримана. Це саме те, що я так наполегливо шукав! Все сталося ось так, відразу, в одну мить.
Але до цієї миті вели роки пошуків, спроб та сумнівів.
Потім протягом тривалого часу я неодноразово повертався до цих чудових зал та з особою увагою, але вже без зайвих емоцій, продовжував знайомство з шедеврами приголомшливої виставки, одночасно вслуховуючись в свій “ДЖАЗОВИЙ фонд, який завжди зі мною”. З кожним разом вибір все більше і більше зміцнювався в мені. Всю величезну експозицію запам’ятати було не можливо, але багато з побаченого міцно закарбувалося у свідомості разом з музикою, яку чув тільки я.
Один з прикладів: полотно з історією Кліффорда Стілла “1949 – А-№1” в поєднанні з джазовою п’єсою Гербі Генкока “Maiden Voyage” у виконанні Боббі Хатчерсона перетворилося на цілісний витвір магічної сили, що викликає п’янкі емоції аж до запаморочення.
З часом психологи пояснили, що в результаті потужного стресу у мене з’явилася здатність свідомо чути кольори та бачити музику, які відповідають одне одному. В нейрофізіології це явище має визначення як СИНЕСТЕЗІЯ, а люди, що володіють цим даром, є СИНЕСТЕТАМИ.
Я синестет! Я володію кольоровим слухом!
Поки що в Україні мало уваги приділяють вивченню цієї загадкової галузі психології, проте у світі цей феномен плідно досліджується вже майже 50 років. Прийшов і наш час опановувати СИНЕСТЕЗІЮ у всіх її проявах.
Ці два вагомих відкриття в один день стали для мене доленосними, вони й визначили мій подальший шлях в мистецтві.
Аналізуючи побачене та почуте під час багаторічних пошуків я дійшов висновків, що поєднання ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА з МУЗИКОЮ беззаперечно можливе тільки через АБСТРАКЦІОНІЗМ та ДЖАЗ. За своєю імпровізаційною природою вони абсолютно ідентичні. Головне в їх тотожності полягає в повному запереченні будь-яких підготовчих процесів, мистецтво створюється без ескізів та чернеток під впливом емоцій, які надихають стан та настрій в цю мить. Емоції, імпровізація та повна свобода мислення – от що створює твір як в ДЖАЗІ, так і в АБСТРАКЦІОНІЗМІ.
Після знайомства з АБСТРАКТНИМ ЕКСПРЕСІОНІЗМОМ – близнюком ДЖАЗУ, мої пріоритети в живописі визначились остаточно. Він зробив мене. Ідеолог та лідер АБСТРАКТНОГО ЕКСПРЕСІОНІЗМУ Джексон Поллок своє мистецтво взагалі називав ДЖАЗОМ, а його джазова монохромна композиція “Осінній ритм” (Номер 30) вважається однією з самих видатних у світовому абстрактному живописі.
В цю мить на думку спадає п’єса добре відомого ДЖАЗОВОГО композитора-СИНЕСТЕТА Дюка Еллінгтона “Mood Indigo”. Найдіть можливість та послухайте її і Ви, навіть не будучі СИНЕСТЕТОМ, одразу відчуєте спиною прохолоду синього кольору французького абстракціоніста, до речі, теж СИНЕСТЕТА, Іва Кляйна. “Будьте обережні! Внаслідок Вашої уяви на фоні цього синтезу можливий прояв симптомів застуди!”
Оглядаючись на зроблене, я добре все усвідомлюю та розумію “за чим пішов, та що знайшов”. Вийшло як у Христофора Колумба, який вирушив шукати нові торговельні шляхи з Іспанії до Індії, а “по дорозі” відкрив Америку. Так у мене сталося з СИНЕСТЕЗІЄЮ. Прошу вибачення за таке не скромне порівняння, але по суті, випадки схожі, тільки рівні різні. Історія знає багато прикладів, коли шукають одне, а раптово знаходять щось інше, не менш значне, ба навіть більше.
Ігор Барциховський
Україна, м. Київ. Вересень 2023 р.