Національна Всеукраїнська музична спільнота, Асоціація естрадних та джазових оркестрів України, корпорація Арт-клуб Du talon міста Кременчука, а також OLS Music Label створили Міжнародний проєкт «Творча співдружність міст України та Європи». Автор і творець проєкту – відповідальний секретар АЕДО України Галина Макаренко-Дергунова (Київ), Президент і генеральний директор проєкту – Сергій Горюнович (Кременчук), адміністратор проєкту – директор L&S Studio Production Олена Горюнович (Кременчук). У проєкті передбачені реальні заходи у вигляді творчих зустрічей із музикантами, інтерв’ю, публікації, а надалі – обмін концертними виступами. Першою подією стало інтерв’ю Галини Макаренко-Дергунової з джазовим піаністом-імпровізатором, композитором Сергієм Горюновичем, який поділився спогадами про історію авангардного джазу у Вільнюсі.

– Сергію, Ви мені якось розповідали, що певний час мешкали у Вільнюсі, співпрацювали та виступали разом із різними музикантами, серед яких були виконавці авангардної музики. Вважається, що Вільнюс у ті часи був одним з основоположників цього напрямку. Було б дуже цікаво почути Ваші спогади про творче життя того періоду.

– Литва – дуже духовна країна. Тож не дивно, що у Вільнюсі в 70-ті роки минулого століття відбулася унікальна подія – поява приголомшливого колективу під назвою «ГТЧ» – Ганелін-Тарасов-Чекасин. Ці музиканти буквально увірвалися в сферу сучасної імпровізаційної музики і представили світові абсолютно нову своєрідну течію композиційних побудов таких напрямків, як фрі-джаз, free improvisation. Ці люди практично перевернули весь музичний світ. Закордонні музикознавці називали цей колектив «таким, що не має аналогів у світі». Саме завдяки колективу «ГТЧ» керівник корпорації BBC London Лео Фейгін (псевдонім – Олексій Леонідов) створив унікальний на ті часи лейбл Leo Records. Усі ці видатні музиканти мали вищу музичну освіту. І сьогодні, вже через багато часу, можна сказати, що тріо «ГТЧ» є основою і фундаментом не тільки радянського, а й світового авангарду.

– Чому Ви обрали саме авангардну музику?

– З моєї точки зору, авангардна музика – це музика, яку музикант черпає зі своєї підсвідомості, духу. Майстер-імпровізатор, створюючи твір безпосередньо в процесі виконання, наче бере з духовного світу певний стан, відчуття чи переживання і за допомогою своїх рук, пальців та музичного інструмента трансформує його у звукове зображення, яке й передається слухачеві. Саме така музика супроводжувала все моє життя ще з дитинства – і коли я навчався в музичній школі, потім у музичному училищі, і в консерваторії. Звісно в моїй програмі були джазові стандарти, були імпровізації на теми класичної музики. Я завжди дуже любив імпровізувати – тобто фантазувати за інструментом. І настав час, коли я почув таку інтуїтивну музику, яка виходить із духовних сфер у виконанні різних європейських музикантів. І коли я зрозумів і побачив, що це може мати вихід на концертній сцені, почав озвучувати свої музичні фантазії на концертах.

– Хто з музикантів того періоду часу найбільше запам’ятався і був Вам найближчим за духом?

– У той час я черпав натхнення у творчості таких музикантів, як Peter Brötzmann, Sun Ra, Art Ensemble of Chicago, Михайло Чекалін, Орнетт Коулман, ГТЧ, «АМА-jazz» і цілої низки інших. Слово «авангард» означає «той, хто йде попереду». Імпровізували Глюк, Гендель, Бах, Моцарт, Бетховен, Паганіні, Шопен, Ліст, Вебер та інші великі майстри. Я не кажу зараз про показову, демонстративну імпровізацію на музичні, літературні мистецькі та абстрактні теми, які практикує музикант у процесі свого концертного виступу. Я не кажу про обігрування джазових гармоній або ладів – це не має нічого спільного зі справжньою музичною імпровізацією. Я говорю про ту велику майстерність, коли композитор-імпровізатор створює художній музичний твір безпосередньо в процесі концертного виступу. З Вільнюсом я познайомився у 1986 році – коли був студентом Білоруської державної консерваторії в Мінську. І до нас у консерваторію пройшов запит для участі в сьомому Міжнародному фестивалі піаністів-імпровізаторів у місті Вільнюсі. Я приїхав туди з величезним бажанням і натхненням. Конкурс складався з трьох турів. У першому була імпровізація на музичну тему, у другому – на літературну, і в третьому була довільна програма. Конкурс проходив у Вільнюській консерваторії, а гала-концерт – у Палаці мистецтв. Я став лауреатом цього фестивалю, і саме там познайомився з такими чудовими литовськими музикантами, як Пятрас Вишняускас, Володимир Чекасін, Олег Молокоєдов і Гінтас Абарюс. Участь і перемога в цьому конкурсі вселили в мене величезне натхнення і неймовірне бажання формувати себе надалі як піаніста-імпровізатора, а також для участі і перемог у наступних міжнародних фестивалях.

– З ким ще з литовських музикантів у Вас були творчі зустрічі?

– У 1992 році я навчався у Вільнюсі в біблійній школі Tikėjimo žodis. Наші заняття проходили в районі зупинки Укмергес, а жили ми в гуртожитку Поліцейської академії. Служіння церкви Tikėjimo žodis проходили в Палаці Спорту. Так ось, у служінні прославлення брав участь Гінтас Абарюс, і лідером прославлення був литовський рокер Юрій Бічев. Алілуя! Тому я неодноразово мав творчі зустрічі з цими литовськими музикантами. І загалом країни Балтії мені також небайдужі, оскільки по материнській лінії в мене є латиське коріння. Я б хотів сказати, що на кожну творчу зустріч є воля Божа. Кілька років тому в Києві проходив Ваш фестиваль «Зимові джазові зустрічі», і після свого сольного виступу я познайомився з видатним литовським музикантом Володимиром Тарасовим. Ми трохи поспілкувалися. Творчість цього чудового музиканта мені цікава і зараз.

-Що Ви можете розповісти про асоціацію музикантів легендарного гурту «АМА-jazz»? Хто з українців був у її складі? І в яких українських містах відбувалися концерти цього гурту?

– У 1997 році я був запрошений як член журі для участі в полтавському джазовому фестивалі «Конвалія». Туди ж був запрошений барабанщик із Дніпропетровська Валерій Жилін. Фестиваль завершувався гала-концертом на сцені Полтавського музично-драматичного театру імені Гоголя. Після нашого знайомства з Валерієм Жиліним ми ухвалили рішення про співпрацю у складі гурту «АМА-jazz». А тепер передісторія цього гурту. «АМА-jazz» – неодноразові учасники міжнародних джазових фестивалів у Німеччині, Нідерландах, Англії, Франції, країнах Балтії, герої кількох програм радіостанції BBC London. У 1995 році «АМА-jazz» виступили з тріумфальним успіхом на Вільнюському джазовому фестивалі. У 1996 році «АМА-jazz» випускає свій легендарний альбом з назвою «На одному диханні». Цей альбом був випущений на Leo Records Лео Фейгіним і мав фантастичний успіх – одразу ж злетів на перше місце у світовому хіт-параді. Лео Фейгін сказав, що музиканти гурту «АМА-jazz» виконують фрі-джаз не гірше, а то й краще за інші гурти та музиканти Європи та світу. Моя співпраця з цим колективом тривала протягом багатьох років. На території України наші спільні концерти відбулися в таких залах, як Будинок Актора міста Києва, в Органному залі Білої Церкви, у Будинку вчених у Дніпропетровську, а також у Полтаві, Комсомольську (зараз це Горішні Плавні) і Кременчуці. У Кременчуці на L&S Studio Production було записано кілька композицій гурту «АМА-jazz».

– Розкажіть про свою творчу діяльність в Україні.

– Моя творча діяльність в Україні пов’язана безпосередньо з творчою діяльністю моєї дружини Олени, тому що разом ми очолюємо відразу три фірми. Перша – це корпорація Арт-клуб «Du talon», друга – L&S Studio Production, третя – OLS Music Label. Нашу музику представлено на всіх міжнародних і світових стримінгових платформах. Ми займаємося створенням документальних фільмів, відеороликів, телевізійних передач і телеінтерв’ю. Я є членом Національної спілки композиторів України, членом Національної спілки музикантів України, Асоціації естрадних і джазових оркестрів України. Ну а це – велика робота і, звичайно ж, велика відповідальність. Музичні стилі та напрямки, в яких мені доводиться працювати як композитору, дуже різноманітні. Ось деякі з них: імпровізаційна музика, інтуїтивна музика, електроакустика, популярна музика, камерна музика, інструментальна музика, вокально-інструментальна музика, джаз-рок, поп-рок, хард-рок, фанк, хорова музика, музика до театральних постановок, музичне оформлення театральних постановок і музика до фільмів. Ну і, звичайно ж, фрі-джаз плюс щорічні міжнародні фестивалі та безліч різних творчих проєктів. Один з улюблених форматів моєї композиторської роботи – це музична поема. Музичних поем у мене багато. Наприклад, «Вогонь перемоги», яка була написана одразу ж після вторгнення російських військ на територію моєї країни, України, і присвячена героїчній війні великих українських воїнів з російським фашизмом.