Настя Єрофеєва, яка виступає під сценічним імʼям Nastasia Y (Настáс’я Уай) – канадська співачка, яка народилася в Києві та в юному віці переїхала до Торонто. У неї чудовий дзвінкий та ніжний голос і репертуар, пронизаний любов’ю до свого коріння. Артистка надає нового звучання українським пісням, поєднуючи їх з елементами джазу, фанку та електроніки. Вона щиро прагне розказати світу про Україну та донести любов до української культури.

Найбільший внесок у становлення майбутньої співачки зробив її батько – Кость Єрофеєв, соліст легендарного гурту «Рутенія», музикант, поет і журналіст. Влітку 2024 року Nastasia Y презентувала альбом «Kyiv Soul», який присвятила покійному батьку.

«Звучання цього альбому відображає мою подорож від України до Канади. Я народилася в Києві під час розпаду СРСР, та росла на журналістиці та піснях мого тата Костя Єрофєєва – борця за свободу. Після прибуття до Канади я закохалася в джаз, мотаун і соул. Мене потягнуло назад до моєї рідної мови, коли мій батько помер у 2008 році на День Незалежності України, символічно передавши свою енергію опору мені цього дня. Смерть мого тата збіглася з відродженням нової України – країни, яку він уявляв, любив і оспівував. України, яка дає відсіч ворогу сьогодні. Тоді я і почала експериментувати з українськими народними піснями та джазом», — розповіла Nastasia Y.

Мета альбому а також туру містами Канади на його підтримку – емоційно зв’язати слухачів з подіями, що відбуваються в Україні з 2014 року, нагадати і не дати забути що війна триває. Альбом складається з 9 композицій що оповідають про кохання та боротьбу, магію предків, та українську культуру опору та свободи.

Nastasia Y відповіла на кілька запитань «Імпровізатора»:

– Що саме приваблює Вас в українських піснях? Чи виступали Ви коли-небудь із піснями батька? 

– Мене приваблюють українські народні пісні тим, що вони були нашою зброєю. Росія дозволяє собі заявляти, що Україна та її мова ніколи не існували, але наші пісні кажуть інше. І їх чимало — у нас одна з найбільших колекцій народних пісень у світі. Нашим предкам забороняли вільно говорити своєю мовою, їх висилали і вбивали за це, але пісні вижили, передавалися з покоління в покоління і досі надають нам сили. Вони доводять, що ми існуємо — голосно й чітко. Я обожнюю співати пісні мого батька. Є гарне виконання на YouTube пісні “Десь за Дніпром Гримить Гроза”, написаної його колегою по гурту Анатолієм Сухим, але тато виконував її неперевершено.

– Найзворушливіша історія про Україну, яку Ви чули від батька. 

– З якоїсь причини перше, що приходить на думку, — це історія, яку розповідали тато та інші учасники гурту “Рутенія”, коли мама була вагітна мною. На першому фестивалі “Червона рута” охоронці зупинили її й запитали, чи не ховає вона під сорочкою прапор. Вона сказала: “Приберіть від мене руки — я вагітна”. Але вона пронесла прапор на фестиваль, як і багато інших, і тоді вже нічого не можна було зробити — люди гордо розмахували прапорами в аудиторії. Тому, здається, я народилася маленькою українською бунтаркою.

– Хто Вам подобається із сучасних українських вокалістів і чим?

– В Україні зараз звучить справді фантастична, потужна музика. Важко вибрати когось одного. Мабуть, я б назвала Марину Круть. Бандура — це унікальний український інструмент, на відміну від акордеонів, кларнетів та інших інструментів, які є у всіх культурах. Кобзу і культуру кобзарів намагалися знищити. Навіть думали, що дійсно знищили. А Марина Круть ще й грає на бандурі справді унікально, по-сучасному, і її пісні та голос також фантастичні.

– Чи доводилося Вам виступати з кимось із українських музикантів?

– Я співала бек-вокали для Олега Скрипки, коли він приїжджав до Канади. Виконання “Весни” з цим справжнім артистом було неймовірною енергією. Я також мала задоволення співати з PROBASS HARDI, коли вони приїжджали до Торонто, і це було особливо, тому що я ціную адаптацію та перенесення української культури та народних мотивів у сучасний світ, поєднання того, що раніше не поєднувалося. Вони роблять це та надають реальної сили людям у цей час. Багато наших сучасних козаків і героїв слухають їхні пісні на війні та отримують з них енергію.

– Що відбувається на Ваших майстер-класах? 

– Я можу навчати українських народних пісень (особливо полюбляю вчити не українців), можу навчати джазової імпровізації. Але останнім часом я справді насолоджуюся простими співами разом з українцями, що я називаю “singalong for healing” — коли ми збираємося біля мого піаніно і співаємо відомі народні пісні. Ці пісні мають силу лікувати, і це надзвичайно корисно і приємно робити з новоприбулими до Канади.

 

Посмотреть эту публикацию в Instagram

 

Публикация от Nastasia Y (Настя Єрофеєва) (@nastasia.y)

– Аранжування до пісень Ви робите самостійно?

– Так. У мене є джазова освіта і диплом класичного і сучасного піаністa в Торонто. Тому я добре знаю теорію музики. Також я дуже люблю співпрацювати. Тому я приношу свої ідеї до гурту, який допомагає мені розвивати їх далі або пропонує музичну ідею, яку я б, можливо, не розглянула раніше, особливо тому, що вони не українці. Але врешті-решт я складаю все це разом.

– У Вас чудові українські прикраси та одяг. Де Ви все це берете?

– Я дуже рада, що ви це зазначили, бо я ще працюю над своїм образом. Я, звичайно, поєдную старовинне з сучасним, оскільки створюю сучасну музику на основі давніх українських пісень. Тому одяг мені не вдається знаходити так легко, як музику. Я намагаюся самостійно підбирати стиль, знаходжу невеликі елементи, де можу, але зараз починаю шукати людей, які допоможуть мені зі стилізацією.

– Що Ви вважаєте своєю найбільшою творчою удачею?

– Я дуже пишаюся виступом на Торонто Джаз Фестивалі зі своїм повним гуртом. Моя мрія та місія — щоб українська музика звучала на сценах, де її раніше не було. Джазові сцени — один із таких прикладів, де часто можна почути музику з Латинської Америки, Франції, але рідко ви там знайдете українські народні мотиви. А мені здається, що це означає, що нашу думку ви також не знайдете в таких округах. Тут багато нерозуміння про цю війну і нам треба бути голоснішими. Toronto Jazz Festival — це великий фестиваль, і я пишалася тим, що нарешті отримала там свій спеціальний виступ. Я продовжую сподіватися на ще більші можливості.

– Чи плануєте Ви концерти в Україні? 

– Так, я готова приїхати хоч завтра! Хтось, запросіть мене, будь ласка! 😊

Анна Архипова,

Наталія Кряж