Батьки Далов Іпкар (Dahlov Ipcar) познайомилися у Парижі. Marguerite Thompson, дівчина з багатої каліфорнійської родини, яка здобула освіту в Stanford University, що було рідкістю для представниць прекрасної статі на початку XX століття, і William Zorach (при народженні Zorach Gorfinkel), син єврейських емігрантів з Литви, вивчали в Парижі академічний живопис.
Для молодих американців, які прагнули кар’єри в мистецтві, європейська художня освіта була трендом. З тією лише різницею, що Marguerite опановувала таємниці прекрасного в École des Beaux-Arts, найпрестижнішої арт школі Франції, а William у скромнішому закладі – La Palette art school.
Але поза стінами навчальних класів американські студенти проводили багато часу разом. Також спілкувалися з Пабло Пікассо, Гертрудою Стайн, Анрі Матіссом, Анрі Руссо та іншими артистичними особами. У 1915 році Marguerite і William одружилися, а через два роки народилася їхня дочка Далов. Здавалося б, дівчинка була приречена стати художницею. У домі батьків у Greenwich Village, який вони називали Post-Impressionist Studio, атмосфера та гості були надто творчими.
Господарі будинку буквально змагалися у креативності, експериментуючи у різних жанрах. Якщо у Франції Marguerite надавала перевагу фовізму, а William – кубізму, то згодом дружина зосередилася на створенні текстильних композицій, а чоловік – на скульптурі. І вони зовсім не вважали, що дочка повинна піти їх стопами. За словами Далов, “єдине, чого навчили її батьки, – це мити кисті та натягувати полотна”. Але, звісно, дівчинка не могла не малювати.
Вона мала намір вибрати власний шлях у мистецтві та в житті, тому у 18 років побралася з 30-річним Адольфом Іпкаром (Adolph Ipcar), який готував її до вступних іспитів з математики до коледжу. Прогресивні батьки не заперечували, але й не збиралися створювати для пари тепличні умови. Молодята переїхали до Нью-Йорка, де жили дуже скромно – Адольф викладав, Далов теж знайшла собі учнів, яких навчала азам малювання, але також і творила сама. Так успішно, що в 1937 році в знаменитому Museum of Modern Art пройшла її перша персональна виставка. Далов Іпкар стала першою жінкою і наймолодшою людиною в історії, яка здобула таку честь.
З появою первістка пара переїхала до фермерського будинку, розташованого на території великого маєтку батьків художниці на острові Джорджтаун. Іпкари стали сучасними фермерами, які вели натуральне господарство: вирощували собі їжу, розводили тварин, продавали яйця та молоко.
Далов з ранку до вечора доглядала корів, коз та вівець, наслідком чого стала присутність тварин у багатьох роботах американки, а вночі у старому фермерському будинку, що з XIX століття не ремонтувався, при світлі масляної лампи малювала свої перші ілюстрації. Після виставки із нею почали співпрацювати книжкові видавництва. До речі, за своє життя мисткиня не лише проілюструвала безліч дитячих книг, а й написала чотири фантастичні романи.
Очевидно, що вона мала багату уяву. Адже, оселившись на фермі, Іпкари ніколи не виїжджали за межі штату. Далов не була в жодній іншій країні світу, навіть у сусідній Канаді. Яскраві картини амазонських джунглів, африканської савани, не кажучи вже про ліси та болота доісторичної доби на її ілюстраціях, – казкові плоди фантазії художниці.
Їй достатньо було малювати, щоб почуватися щасливою, отримуючи заряд творчої енергії від навколишньої природи, двох синів та люблячого чоловіка. Хоча їхній шлюб спочатку викликав скепсис у багатьох знайомих, пара прожила довге життя, поки Альберт не помер у віці 98 років. Далов було відміряно 99. Вона продовжувала займатися живописом, доки майже не засліпла. Але стверджувала, що може малювати й із заплющеними очима, відображаючи яскраві сюжети, створені її внутрішнім світом.
Життя американської художниці ніби ілюструє просту думку, сформульовану Туве Янсон, її колегою по цеху: “Я володію всім, чим бачу, про що думаю. Я володію всім світом”. Шкода, що обмежені двоногі істоти не здатні це осягнути.