Чудова історія для тих, кому ще не набили оскому різдвяні фільми. Хоча тут трохи про інше…

Американська сім’я успадковує будиночок у Норвегії. І напередодні Різдва приїжджає туди, щоб провести свято в новій атмосфері. Але ось тільки один із членів сім’ї серйозно ставиться до місцевих традицій. А для інших чужі правила – порожні слова. І це потурання робить сюжет фільму все дивовижнішим і дивовижнішим.

Така собі, звісно, комедія. Трохи криваво. З іншого боку, якщо ви втомилися від солодкуватості сімейних фільмів про Різдво, вас не надто лякають люті норвезькі гноми, та ви любите чорний гумор – повеселитися від душі. У мене в процесі перегляду раптом виникло цікаве запитання – зло краще не будити, задобрити чи знищити? Але, звісно, це тема для окремої великої дискусії.

Сім’я, яка потрапила в скрутну ситуацію, намагається розв’язати проблему. Одна з озвучених пропозицій – «ми віримо в діалог». Щось нагадує… Хтось намагається виправдатися: «у них ніхто не вірив, але вони справжні». Розпещені багатовіковим задобрюванням гноми звикли, що всі живуть за їхніми правилами. Чи погодяться вони з чужими, і чи потрібен їм компроміс? Як не дивно, серед цих розлючених казкових персонажів є і доброзичливі, здатні зрозуміти і пробачити. Але ось ще питання, може все-таки сімейка заслуговує на покарання – адже приїхала, як то кажуть, «зі своїм статутом у чужий монастир».

Загалом, тут є над чим подумати і що обговорити. Тому краще дивитися великою компанією. До речі, цікаві висновки зроблені у фільмі. Але це треба бачити та чути.

Наталія Кряж