«Одного літа в Україні»: Одкровення іноземних воїнів-добровольців у кіно та після прем’єри
У Києві відбулася прем’єра українського документального фільму «Одного літа в Україні» від кінообʼєднання Вавилонʼ13, що розповідає про історії кількох добровольців — військовослужбовців Міжнародного Легіону ГУР МO.
Перед показом режисер Володимир Тихий розповів, що оригінальна озвучка фільму – англійська, оскільки його насамперед мали подивитися американські глядачі. Цей план було реалізовано на 99 відсотків, але після перемоги Трампа з американським релізом сталася затримка. І поки питання обговорюється, було вирішено зробити прем’єру в Україні. (Фільм демонструвався одночасно в різних залах з англійською та українською озвучками).
«Наш фільм — це не просто історія про війну, це історія про людей, які попри різницю в культурах і мовах, обрали боротися за справедливість і свободу. Історії іноземців, що приїхали до України, відображають не лише їхню відвагу, а й глибоку солідарність, яка є ключовою для розуміння глобальної боротьби за мир», – розповів режиссер.
У фільмі американські добровольці розповідають про свої відчуття, страхи, бажання, про те, чому вирішили приїхати в Україну. Майже ніхто з них не знав про нашу країну до приїзду – хіба що з гри S.T.A.L.K.E.R. Вони розповідають про себе, про свою мотивацію, про те, що їх дивує і що подобається. Військові перебувають у постійному русі: показуються їхні тренування, а також фрагменти з місць бойових дій.
Після прем’єрного показу стрічки на сцену вийшли герої. Веселі комунікабельні американські хлопці – якщо їх зустрінеш у цивільному одязі на вулиці, і не подумаєш, що перед тобою круті бійці. Вони всі різні, але в бойових умовах точно знають, що можуть покластися одне на одного. Деякі з них і у фільмі, і на сцені були з закритими обличчями, щоб не нашкодити своїм близьким. Герої відповіли на запитання журналістів і глядачів (серед яких були й українські воїни).
Чому важливий «армійський макіяж»:
Було проведено дуже багато наукових досліджень, а також із власного досвіду – коли ти сидиш у кущах, будь-який снайпер може вистежити круглу білу пляму обличчя. Тому вони ставляться до цього дуже серйозно.
Про співпрацю з українцями:
Кожну місію, починаючи з 2022 року вони працюють з українцями, представниками різних сил – ССО, Тероборона, Кракен, Хартія. У них люди з дуже різним рівнем підготовки, різного віку. І в такій ситуації це зрозуміло: «чуваки могли вчора готувати борщ у «Пузатій хаті», а сьогодні сидять на позиціях». Підготовка – питання часу. Головне – бойовий дух і готовність захищати свою країну.
Вони по черзі розповіли – і всерйоз, і з гумором – про проблемні моменти на війні:
– Лінійна структура нашого ландшафту, яка створює дуже передбачуваний рух по лінії бойових дій.
– Спати на позиціях у полі з трьома іншими чуваками.
– Миші та щури – не від страху перед гризунами, а просто неприємно прокидатися від того, що по тобі повзає хтось із маленькими пазурами.
– Ями, в яких сплять бійці, дуже маленькі – вони їх називають «лисячі нори». Високим великим воїнам важко в них спати – все німіє, і швидко втомлюєшся.
– Запах мертвих ворожих тіл із близьких позицій.
Як зазначили організатори, увесь прибуток від продажу квитків команда Вавилонʼ13 передасть на потреби Міжнародного легіону ГУР. Мета — зібрати кошти на 100 FPV-дронів (і це не межа) для різних підрозділів.
Стрічка у прокаті з 30 січня.
Наталія Кряж
Фото надані B&H film distribution