У Київській картинній галереї проходить виставка робіт українського художника Михайла Деяка «ПісляОбрази».
Експозиція присвячена людям, які загинули в Донецькому академічному обласному драматичному театрі в Маріуполі. Їхні душі художник зобразив у вигляді стилізованих стільців, створених із тонких металевих прутів. Окреслено тільки контури, форми деформовані й деконструктивні, об’єкти прозорі й абсолютно різні, як людські характери. Стільці-привиди – це своєрідний натяк на зв’язок загиблих людей із театром.
Михайло Деяк відповів на кілька запитань для читачів «Імпровізатора»:
– Чому всі стільці одного кольору, адже вони символізують різних людей?
– Тому що це післяобрази. Блакитний колір символізує духів, які зникають. А через деформацію форми стільців я проводжу паралель зі зруйнованим внутрішнім світом людини та зовнішнім. Цей проєкт – про смерть, він був задуманий як public art project на вулиці. А в цих інтер’єрах має інший вигляд.
– А чому він не був реалізований на вулиці?
– Я його готував для Львова, він мав розташуватися на площі перед Львівським оперним театром. Але мер Андрій Садовий його скасував.
– Чому?
– Він сказав, що це заважатиме людям ходити площею.
– А потім ця виставка планується десь на вулиці?
– Буде в Італії, у місті Кассіно. Це місто-побратим Маріуполя, воно також було майже повністю знищене після Другої світової війни. Тому цей проєкт там буде актуальним.
– У залі 42 стільці, ця цифра щось символізує? Є якась прив’язка?
– Ні. Їх просто в музеї помістилося сорок два, а взагалі їх понад шістдесят.
– Чи є стілець, який характеризує якусь конкретну людину?
– Ні. Я нікого не знав із загиблих у Маріуполі, я туди не доїхав. Мав бути там 26 лютого 2022 року, на березень була запланована реалізація спільного проєкту з драмтеатром. Але почалася війна. Тому мої роботи – спільні образи тих людей.
До речі, киянам і жителям столиці вже знайомі вуличні роботи Михайла Деяка. Восени 2021 року біля Київського оперного театру було виставлено його деконструктивні скульптури – проєкт, який називався «Непередбачувані обставини».
Наталія Кряж
Фото: Наталія Кряж