У київському «Будинку кіно» відбулася презентація нового видання твору Ліни Костенко “Берестечко”, випущеного у видавництві «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА». Ця книга – подарунок великій українській поетесі до її 95-го дня народження, який вона святкує 19 березня 2025 року!
На екрані – гарна світлина Ліни Василівни авторства Сергія Марченка. У залі – друзі та шанувальники її творчості.
«Я скрізь своя, і я ніде не дома.
Душа летить у посвіті епох.
І де цей шлях почався, — невідомо.
І де урветься, знає тільки Бог».
Цей чотиривірш було процитовано на самому початку презентації. І далі було розказано багато яскравих історій із життя поетеси. А найцікавіші, звісно ж, розповіла її донька – професорка Римського університету «Ла Сап’єнца», провідна наукова співробітниця Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України Оксана Пахльовська.
Я процитую ту, яка безпосередньо стосується створення роману «Берестечко» – книжки, яка була написана протягом трьох десятиліть. Із середини 60-х твори Ліни Костенко практично перестали друкувати. Пауза тривала до 1976 року. І ось у цей час народилося «Берестечко». А Оксана Пахльовська розкрила навіть передісторію створення цього твору:
“Мама завжди казала: «Я – душа світу». І це платонівське відчуття «душі світу» – основа основ її творчості. «Берестечко» зародилося тоді, коли Ліна Костенко була студенткою. Вона гарно малювала, і їй дали доручення намалювати щось до 300-річчя приєднання України до росії – фактично анексії, але яка за радянських часів називалася «возз’єднанням». Вона намалювала і підписала «Приєднання України», що призвело до великого скандалу. І, можна сказати, що вже тоді вона почала писати «Берестечко».
У нас виходить «квадрига»: три видання в оформленні Владислава Єрка – “Берестечко”, «Сніг у Флоренції», «Дума про братів Неазовських» – і «Скіфська одіссея» з прекрасними ілюстраціями Володимира Бахтова. Це чотири артбуки з дивовижним оформленням, які дуже близькі між собою, і водночас це книжки, написані поетесою з платонівською «душею світу». «Скіфська одіссея» стосується часів, коли народжувалася Європа. «Сніг у Флоренції» – Відродження. Ці книжки мама писала одночасно з «Думою про братів Неазовських», перебуваючи фактично в просторі трьох культур одночасно. І ці три твори з різних частин української та європейської історії мама писала дуже швидко.
«Берестечко» вона писала дуже довго. Вона намагалася впоратися з почуттям поразки, вчилася долати його, шукала ключі й розуміння, як можна це зробити. І це відбувалося в радянські часи, коли українська історія існувала в координатах стереотипів російської імперської історії. Богдан Хмельницький був державним діячем у години, коли Європа перероджувалася. І він пропонував Європі нову Україну. Хмельницький – це не про поразку, а про геніальну ідею української держави в конфедерації з Польщею. Мама писала цей твір так довго, бо вивчала історію не за джерелами радянських часів. Тато возив маму містами та селами України, де вона вивчала кожен її нерв. І це теж була наука як подолати поразку. Шістдесятники були зосереджені на бароко. Крок за кроком вона відтворювала в собі ту барокову зруйновану Україну як країну, яка не може вичерпатися, яка цілком відновиться. «Берестечко» розповідає, як долати поразку, яка насправді ніколи не настане. Бо сила, яка веде наш народ, – це та сила, перед якою розступається море”.
Ілюстрації до «Берестечка», які створив майстер української книжкової графіки Владислав Єрко, за словами поета і видавця Івана Малковича, зроблені в стилі «потрощене бароко». Іван Малкович прочитав фрагмент із книжки:
І ще один зворушливий момент: на презентації було показано музичний кліп, відеоряд для якого було створено за допомогою штучного інтелекту, а пісню на вірші Ліни Костенко виконала докторка медичних наук Ольга Богомолець.
Наталія Кряж