Як Бельгія не намагалася зберегти свій нейтралітет після початку Першої світової (хоча цей термін з’явився тільки в 1918 після завершення військових дій), їй це не вдалося.
У відповідь на відмову Бельгії від ультимативної вимоги Німеччини пропустити кайзерівську армію через територію країни, відбулося формальне оголошення війни Німеччиною та вторгнення на територію нейтральної Бельгії 4 серпня 1914 року. Невелику країну було окуповано за три місяці.
Понад мільйон (приблизно 20% населення) її громадян стали біженцями. Ставлення окупаційної армії до тих, що залишилися, було настільки шокуючим для європейців, що в грудні 1914 року Високий суд Единбургу визнав Кейт Х’юм (Kate Hume) винною у фабрикації “огидної історії, яка навмисно “шокує і жахає спільноту”.
А 17-річна дівчина лише опублікувала в місцевій газеті листи своєї сестри, що описують звірства німецьких солдатів. Пізніше наведені Кейт факти підтвердилися, а чотири роки окупації за сукупність воєнних злочинів проти мирного населення назвуть “Зґвалтування Бельгії”.
Бельгійські біженці переважно були зосереджені у Франції, Англії та Голландії. Вони не отримували допомоги або інших привілеїв і повинні були самостійно забезпечувати своє існування. Населення країн, що “приймали” біженців, не завжди виявляло дружність.
По-перше, тому що бельгійці, працюючи з мінімальною оплатою, створювали небажану конкуренцію на ринку праці, а по-друге, молоді чоловіки-бельгійці викликали роздратування тим, що не воювали, тоді як британські та французькі сім’ї втрачали своїх близьких на фронтах Great War.
Серед бельгійських біженців у Британії опинився і 33-річний Леон де Смет (Leon de Smet). У себе на батьківщині він був досить відомим художником і навіть представляв Бельгію на Венеціанському бієнале в 1909 році.
Для творчості уродженця Гента характерний постійний пошук нової естетики, тому його з однаковим успіхом можна назвати люміністом, пуантилістом, імпресіоністом та експресіоністом. В Англії він переважно писав класичні портрети та потоваришував з Джозефом Конрадом, Джоном Голсуорсі, Бернардом Шоу.
Попри війну, культурне життя імперії не зупинялося. Де Сміт став дуже відомим художником і у 1917 році його персональна виставка відбулася у престижній галереї Leicester Gallery. До речі, тут же проходили перші закордонні виставки Матісса та Пісарро.
Визнання в Англії підвищило статус Леона де Смета на батьківщині після його повернення 1920 року. Йому навіть було довірено писати портрет правлячої королеви Астрід, і у міжвоєнний період його виставки мали великий успіх в Антверпені, Брюсселі, Парижі, Амстердамі.
Але у травні 1940 року німецька армія знову вторглася до Бельгії, і цього разу країну було окуповано менше, ніж за місяць. 60-річний художник не встиг чи не захотів залишати свій дім у мальовничому містечку Deurle, де й сьогодні населення не перевищує 3000 мешканців.
Він рятувався малюванням натюрмортів і йому пощастило дочекатися великої персональної виставки у Гентському музеї образотворчих мистецтв у 1953 році. Я дуже сподіваюся, що українці, які опинилися в окупації, теж знаходять для себе засоби зміцнення духу, і ми всі разом дочекаємося звільнення від погані!
Фото надані авторкою