Напередодні Дня джазу українські музиканти спеціально для читачів «Імпровізатора» розповіли про одні з найяскравіших моментів, які пов’язані в них із джазом.

Співачка Назгуль Шукаєва:

“Завдяки джазу я зустріла надзвичайних музикантів, чудових людей, які надалі стали мені друзями. Джаз має здатність об’єднувати різних людей і різні жанри. Я дуже вдячна за концерти та фестивалі по всьому світу з різними джазовими музикантами. Це ні з чим не порівнянний досвід”.

Композитор Володимир Хорунжий:

“У мене була чудова історія. Нью-Йорк, 1983 рік – другий рік після мого прильоту в Америку. Я тоді заробляв на життя, граючи в американських бендах на клаб дейтах від агенції, – це вже було досягнення. Телефонує басист Лев Забежинський: “У The Public Theater буде присвята книги “Red and Hot” про джаз у СРСР, і на концерт шукають гарних джазменів звідти, ось і збираємось, репетнули трохи, а що грати?” Грав він та Алекс Кофман (наш, киянин, чудовий тромбоніст, який на той час вже років 7 був у Штатах та грав у кращих біг-бендах), а Лев, між іншим, був одним із кращих басистів Союзу. Пропоную своє: “Оце тільки недавно закінчив оркеструвати для Біг-бенда Мела Льюїса (Тед Джонс на тоді вже помер) “You and Me and All Together””.  Ведучим концерту був славетний Вілліс Коновер із “Голосу Америки”. Ось так і зібрали збірну СРСР із джазу у Нью-Йорку. А потім вийшла стаття у New York Times від відомого критика джазу Джона С Вилсона про цей вечір. Дрібниця, а приємно!”

Запис із того самого концерту.

Диригент Олексій Вікулов:

“Джаз «трапився» в моєму житті ще в дитинстві, та це було найкраще на той момент. Відтоді все, що повʼязує мене з джазом, а його зі мною, робить мене надзвичайно щасливим. Напевно, найплідніша та найвагоміша моя зустріч відбулася з Девідом Фрізеном, з яким я записав 2 спільних альбоми – вони згодом подавалися на здобуття премії “Греммі””.

Саксофоніст Олександр Рукомойніков:

“Усе, що пов’язано з джазом, – яскраве! Коли комфортно на сцені з музикантами – завжди шалені позитивні емоції. Коли я був молодий, ми з Валерієм Володимировичем Колесніковим їздили на фестивалі по тоді ще Радянському Союзу, багато спілкувалися з музикантами. Буває, що музикант слухає виступ якоїсь зірки та думає: «А я так грати ніколи не зможу». У нас із моїм товаришем було навпаки – все, треба йти займатися, розвиватися! Пам’ятаю, у Греції, коли я йшов на першу репетицію з грецькими музикантами, так сильно переживав, що почав скакати тиск. Але коли дістав саксофон і заграв – все пішло як треба. На саундчеку, коли почали налаштовувати мій звук, один із грецьких музикантів, які вже налаштувалися і в цей час сиділи в залі, з криком «я знаю цю пісню!» вискочив на сцену, схопив бас і став грати разом зі мною. Саундчек закінчився, і ми з ним удвох почали концерт. Після вони з барабанщиком до мене підійшли зі словами «все, ти наш брат!». І такі емоції постійно – джазова музика об’єднує. Дуже потужними були фестивалі в Харкові – Za Jazz Fest. Яскравими були спілкування з Роном Картером, Джоном Скофілдом, гра разом із барабанщиком Адамом Нуссбаумом, який зробив моє соло в найкращому сенсі цього слова! Він його розвинув, відчув, що я граю, не дав переграти, призупинив мене – наче «досить, хлопче, все, молодець, не перетискай глядача»! Я спочатку напружився, а потім зрозумів, що він же правий, він мені допоміг висловитися. Ось це була імпровізація!”

Композитор, піаніст Сергей Горюнович:

“Восени 1978 року стався випадок, який повністю змінив напрямок мого творчого життя. Я був студентом Полтавського музичного училища. Мій друг запросив мене на концерт джазової музики, що відбувався у залі ГДК. Я йшов без особливого інтересу. Публіки було зовсім небагато. На сцену вийшов піаніст та почав імпровізувати. Це були джазові імпровізації. Я чув живу фортепіанну імпровізацію вперше у своєму житті. Я був у шоці. І зрозумів, що це те, чим займатимуся у своїй творчій діяльності. Я був щасливий, що почув піаніста та композитора найвищого рівня. То був Вагіф Мустафа-заде. Разом із ним працювали першокласні музиканти. Чудово співала та імпровізувала його дружина Ельза. Після концерту ми зайшли до гримерки та отримали від маестро автографи з наступним текстом: «Любителеві джазу від Вагіфа Мустафа-заде». Я імпровізував із самого дитинства. І це мені було близько. І на цьому заході я зрозумів, що імпровізаційна музика може звучати на публічних концертних сценах. Імпровізували Глюк, Гендель, Бах, Моцарт, Бетховен, Паганіні, Мейєрбер, Вебер, Шопен, Ліст, Шуман та багато інших. Але саме джаз є тим видом творчості, який призначений повернути в лоно мистецтва один із чудових його видів – музичну імпровізацію”.

Композиторка, піаністка Наталія Лебедєва:

“Джазова музика частково реалізувала мою мрію побачити, яким неосяжним та різноманітним є світ. Тому що я побувала не тільки в Європі та Сполучених Штатах, а й в таких доволі екзотичних місцях як Аргентина, Парагвай та Японія.

З цікавих концертів можу згадати, наприклад, проєкт Bach in Jazz, який я створювала від самого початку як автор та аранжувальник (ідея та ініціатива – не мої). Ми це зіграли у Відні у 2017 році у філармонічному залі Vienna Musikverein:

Ще ми з проєктом Two Violins грали в Білому Домі у Вашингтоні. З нами ще була японська скрипалька Tomoko Akaboshi, яка мешкає в Нью-Йорку. Це був не окремий концерт: перед Різдвом був якийсь конкурс серед виконань “Щедрика” (Carol of the Bells), якось так вийшло, що цю версію відзначили, і ми поїхали”:

Популяризатор джазу, бас-гітарист Олексій Коган:

“Усе гарне в моєму житті відбувається завдяки джазу, бо джаз і є моє життя. Але все почалося 1971 року, коли я вперше в Києві зі своїм дядьком відвідав усі концерти Дюка Еллінгтона. І саме тоді я зрозумів, що це моя музика. Усіх причетних із днем джазу! Перемоги, гарної музики, а решту купимо!”

А ось і «десерт»! Як же без джему? Запис зроблено на Leopolis Jazz Fest 2019. Грають молоді українські музиканти, серед яких Михайло Остапенко, Андрій Чмут, Ігор Агрич:

Наталія Кряж