Фільм Алекса Шарфмана «Смерть єдинорога» – казка для дорослих, яка вкотре доводить істину, що в гонитві за легкими грошима можна сильно нарватися.

А ще вона про невдячність і самодурство, про невміння цінувати прекрасне та слухати голос розуму.

Отже. Елліот Кінтнер (Пол Радд) разом зі своєю донькою-підлітком Рідлі (Дженна Ортеґа) були запрошені в будинок його боса-мільйонера. Дорогою, проїжджаючи через заповідник, вони випадково збивають єдинорога, завантажують його в багажник і таки доїжджають до шикарного будинку олігарха. А єдиноріг, як виявляється, має дивовижну цілющу силу, яка творить дива. Але є нюанси. Ці милі ніжні створіння – не такі вже й нешкідливі, якщо заподіяти їм біль…

Дженна Ортеґа грає тиху милу, майже непомітну (для героїв фільму) дівчину, яка намагається докричатися до людей, збожеволілих від можливості отримати гори грошей. Вона там єдина, хто вміє читати та робити висновки, і майже весь фільм метається в стані жаху з широко розплющеними очима, не знаючи, що робити далі. Всі інші настільки зайняті втіленням мрії, що їм начхати і на попередження, і на природу, яка образ не забуває.

За жанром це комедійний фільм жахів, але чогось особливо смішного я не помітила. Дітям таке краще не бачити, інакше їхня психіка буде травмована: дорослі там несамовиті, їхні дії часом виглядають дико, тварини страждають. Сюжет трохи сумбурний, Дженна все-таки прекрасна, графіка непогана – єдинорожки страшенно чарівні. Фільм – не шедевр, але, в принципі, дивитися цікаво: час від часу пробивається надія на краще, що й утримує увагу.

Наталія Кряж