Доки виростає «дев’ятий вал» штучного інтелекту у всіх галузях людської діяльності на планеті, виникає і безліч точок зору на це явище. З точки зору еволюції, наприклад, «штучний» – цілком можливе природне явище, просто черговий етап-рівень розвою природи, яка доволі послідовна у своєму поступі: наділивши колись людину мозком, здатним не лише допомогти вижити прямоходячим створінням, але й вирішувати різні поточні задачки, чому б їй не піти далі? – спонукавши мозок (мізки) об’єднатися в якісь мережі (а ля гриби, наприклад) і, використовуючи весь мільярдний потенціал, витворяти щось спільне, нечуте і небачене ніким особисто?

Як не дивно, сьогоднішній стрімкий розвиток AI для мене раптом забринів давнім моїм дитячим питанням: хто автор хітових, популярних народних пісень? Спробую пояснити, в чому схожість ситуацій. Я виходжу з того, що у кожного пісенного шедевра, який зумів пробитися крізь століття до нас, є автор або автори. Хтось мав бути першим – з досвіду знаю, що «з нічого», «нізвідки» такі мелодії (і тексти) не виникають. Те, що пісня стає «народною» зовсім не означає, що колись-десь-якось-якийсь «народ» зібрався і придумав її. Ні, там був творчий процес, який починався з певної особистої задумки. Наше незнання авторів – наслідки затримки в часі можливостей фіксації людством звуку, зображення тощо. Пісня (мелодія, сотні варіантів тексту на неї) пливла собі по річищі часу, передавалася поколіннями «на слух», але геніальність задумки зберігалася завдяки потужному «промпту» на початку.

Те, що зараз робить AI за лічені хвилини, природа (уособлена зокрема і у людині розумній) раніше робила, як могла: об’єднати потужність народних мізків не було ще ніякої змоги, тому весь цей процес (створення, вдосконалення, шліфовка) розтягувався на віки та століття. Подібність зараз саме в цій «безіменності»: ми так само дивуємось «шедеврам» AI в ізо чи в саунді, у яких немає авторів! Так само як і у випадку, скажімо, з народними піснями. Просто зараз за кожним штучно зробленим твором стоїть пару мільярдів авторів, кожен з яких колись-якось несвідомо-свідомо «зронив» у світ мікродозу майбутнього творіння. І є один промптер-добувач, що скористався безіменним сонмом, і тепер дивується, звідки що взялося.

Ці роздуми привели мене до цікавих висновків.

З одного боку, у всього, створеного не природою на цій планеті, є конкретні автори. Одних ми не знаємо, бо це було давно і тоді ніхто не переймався цими дурницями. Інших – тому що їх до біса багато, і вони поняття не мають, що їхні думки-рядки-ноти-звуки тощо прямо зараз юзають.

З іншого – хто сказав, що все, що витворяє нині AI, навіть сама його поява, не є звичайним еволюційним намаганням природи вирішити якусь певну задачку: або допомогти хомо вижити і продовжитись, або навпаки – знищити, врешті, цю всю невдалу витівку?

Микола Бровченко, дослідник звичайності, генератор смислів, буквописець, музослів