Днями в Києві було презентовано документальний короткометражний фільм британського режисера Рафаеля Кортеса «Underseen», в якому розповідається про життя, соціалізацію, проблеми незрячих людей під час повномасштабної війни.

Герої фільму – гіди українського Музею в темряві/«03:00» і ветеран Віталій Верес, який втратив зір після поранення на фронті. Вони розповідають свої історії та говорять про те, що для них зараз важливо. Фільм дуже цікавий, він створений так, що в якісь моменти глядач теж певною мірою дивиться на світ очима оповідача. Це дозволяє більше вникнути в становище кожного героя і зрозуміти, наскільки неправильно ми іноді ставимося до людей з проблемами зору. Презентацію вела незряча дівчина, яка також іноді підказувала глядачам, як реагувати під час спілкування: звичні нам кивки та жестикуляцію ці люди не бачать.

Режисер Рафаель Кортес (українською мовою) розповів про те, наскільки йому близька ця тема: «Мій дідусь служив у Королівських військово-повітряних силах і втратив зір після Другої світової війни. Тому тема сліпоти завжди була для мене особливою, як і глибока повага до всіх, хто захищає свободу».

Це вже другий фільм режисера про незрячих людей. Робота над ним почалася, коли Рафаель Кортес познайомився з українським Музеєм у темряві, який дозволяє не просто більше дізнатися про людей з проблемами зору, а й самим повністю відчути те, що відчувають сліпі. Минулого року фільм був представлений на Венеціанській бієнале, а також був вже показаний в Іспанії, Молдові, Вірменії та Бельгії.

Продюсерка Жанна Максименко-Довгич зізналася: «Завдяки цьому фільму я також відкрила для себе новий світ – світ сліпих людей, які бачать значно більше, ніж більшість людей із зором. У нас тема незрячих людей мало підіймається в медіа, тому цей фільм можна назвати унікальним. Команда музею, яку створила Аліна Марненко, – це не просто працівники, це сім’я. Ми з Рафаелем були раді можливості приєднатися до неї».

Керівниця Українського соціального венчурного фонду/Ukrainian Social Venture Fund – Альона Калібаба підкреслила: «Зараз Україна, на жаль, проходить важкий шлях, і молодим людям, які втрачають зір, потрібно продовжувати жити далі. В Україні такого досвіду, як допомогти прийняти новий формат життя, на жаль, не дуже багато. Музей у темряві – саме та компанія, яка з цим працює. А такі фільми-історії показують, як це працює».

Аліна Марненко – засновниця та керівниця Музею в темряві та Фундації «03:00»: «Мене часто запитують, чому я вирішила відкрити цей музей. Але насправді, думаю, набагато важливішим є питання – чому я продовжую цим займатися. Цей фільм про людей, які дуже вірять у те, що вони роблять, і намагаються зберегти це під час війни. Він спонукає до того, щоб задуматися над чимось новим, задаватися питаннями, рефлексувати, бути більш відкритим до інших і щось змінювати і в собі, і навколо. Це саме те, заради чого існує наш музей.

Мені було важливо, щоб історії наших гідів були показані чесно та правдиво: думаю, ні для кого не буде секретом, що часто в медіа історії людей з інвалідністю перекручуються, тому що є певні цілі. Я була дуже рада, коли з’ясувалося, що режисер і знімальна команда мають бачення, яке повністю збігається з нашим. І реальність перевершила очікування. Були вже покази за кордоном, і я бачила реакції людей, наскільки фільм працює ефективніше, ніж будь-яка моя розповідь – чому ми це робимо, та хто у нас працює».

Трейлер фільму:

Відповідаючи на запитання глядачів, Аліна Марненко розповіла, як виникла ідея створити Музей у темряві: «Найстаріший такий музей знаходиться в Німеччині, йому 30 років. Ми просто почули про таку ідею, і вона нас настільки вразила, що захотілося створити подібний проєкт в Україні. Однак ми принципово не їздили в ці музеї до відкриття нашого. Тобто створювали своє, керуючись своїми відчуттями – як це повинно бути. Ми зустрічалися з незрячими людьми, радилися – до цього ми про них нічого не знали. Цей принцип приніс свої плоди, бо багато чого вдалося зробити краще. Зрозуміло, були й помилки, і щось довелося переробляти. Чим хороша ця ідея – вона поєднує дозвілля для людей з користю для суспільства. Ми не читаємо лекцій, нічого не розповідаємо, просто даємо дуже різноманітний досвід, проживаючи який люди самостійно приходять до якихось висновків. В результаті наша ідея розвинулася в цілу платформу: чим більше ми включалися в цю тему, тим більше з’являлося додаткових проєктів. З початком повномасштабного вторгнення ми думали закрити музей, але потім усвідомили, що навпаки це ще більше необхідно, тому що величезна кількість військових і цивільних зараз втрачає зір, і тема реабілітації в Україні далека навіть від нормальної. І кожен з нас, і все наше суспільство має зараз швидко адаптуватися і збільшувати доступність своїх послуг для того, щоб цим людям було комфортно. В результаті ми створили фундацію, яка працює як наша окрема організація. Вона збільшує доступність для незрячих у різних сферах: і в спорті, і в мистецтві, і в працевлаштуванні, і в інфраструктурі. І ми допомагаємо ветеранам і цивільним, які втратили зір. У наших соціальних мережах ми публікуємо багато цікавого контенту на цю тему».

На цей час в Україні працює 2 музеї: у Києві та у Львові. Організатори хотіли відкрити третій у Харкові, але зараз немає такої можливості. Є ідея відкрити музей за кордоном, тому що це дасть багато можливостей для фундації.

Була презентована і ще одна ініціатива. Наразі готується фільм «Blind Arc». Режисер  – також Рафаель Кортес. Це буде повнометражна документальна стрічка про незрячих ветеранів, про те, як вони відбудовують своє життя. Один з героїв фільму, ветеран Іван Роман, який служив у 79 окремій десантно-штурмовій бригаді на Луганщині, був присутній у залі. В результаті поранення він втратив руку, ногу і частково зір. Зараз він займається стрільбою з лука і мріє виступити на Паралімпійських іграх! Іван і його дружина розповіли присутнім у залі свою складну історію, яка буде показана у «Blind Arc».

А фільм «Underseen» буде доступний онлайн з наступного року, поки що він демонструється в основному на фестивалях.

Наталія Кряж

Якщо Вам сподобалася стаття, автору буде приємний комплімент