Нарешті це таки сталося. Здійснилася ще одна наша з дружиною Галиною мрія. У Києві, у ShvetsMuseum, першому в Україні музею порцелянових фігур, ми відкриваємо Український зал.
Наразі у це вже важко повірити, але все дійсно було саме так – протягом десятків років, готуючись до майбутнього відкриття музею (хіба ми могли уявити собі, що це станеться під час повномасштабного вторгнення загарбницьких військ на територію нашої держави?!), я знаходив роботи відомих українських майстрів в різних країнах і привозив їх до Києва. Із Греції та Португалії, із Великої Британії та Канади, із Іспанії та навіть із далекої Бразилії, де, до речі, проживають понад мільйон етнічних українців.
Спочатку фігури та посуд, створені в різні періоди в Баранівці та Києві, у Коростені та Будах, у Словʼянську та Полонному, були розставлені в різних залах музею, аби відвідувачам легше було порівнювати їх з шедеврами найвідоміших у світі порцелянових мануфактур, переконуючись у тому, що українська порцеляна не поступається їм ні в чому. Деякі з таких робіт з тією ж метою я й наразі залишив на своїх місцях.
Але мрія про те, щоб зібрати українську порцеляну в окремому залі, не давала нам з дружиною спокою весь час. І, нарешті, ми це зробили.
Тепер в Українському залі можна побачити по-справжньому унікальні роботи Оксани Жнікруп, Валентини Трегубової, Олександра Шевченка, а також Валерія Албула, Василя Мусієнка, Ольги Рапай, Світлани Голембовської та багатьох інших відомих майстрів та майстринь.
Одне із центральних місць в експозиції Українського залу ми вирішили відвести роботам Владислава Щербини, з яким мені пощастило бути знайомим. Колись він сказав, що якби нащадкам вдалося зібрати в одній колекції 50 його виробів, то він вважав би, що прожив своє життя недаремно.
Не варто, мабуть, нагадувати про те, що видатний український майстер був відомим не лише на весь Радянський Союз, але й далеко за його межами. Щербину запрошували працювати на престижних мануфактурах Західної Європи, але він відмовлявся, залишаючись вірним своїй рідній Україні.
Нам вдалося зібрати в одній колекції 50 робіт, створених руками Владислава Івановича. В тому числі й знаменитого «Козака Мамая», якого він перед смертю заповів передати нашому музею. Цю роботу нам принесла Марія Антропова, талановита учениця Щербини, нині вже член Спілки художників України, надзвичайно красиві твори якої також представлені в Українському залі. Ми дуже дякуємо і Марії, і вдові Владислава Івановича Тамарі Островській за передані в музейну експозицію роботи Щербини і за допомогу в реалізації нашої ідеї.
Ми зовсім невипадково вирішили відкрити Український зал музею напередодні Дня Незалежності України. У кожного із нас в житті наступає час повертати борги. Тим, хто допоміг тобі у найважчу хвилину. Тим, хто дав тобі можливість чогось досягти, здійснити свої мрії та сподівання.
Сьогодні, відкриваючи цей зал, ми повертаємо борг. Можливо, найважливіший у нашому житті. Повертаємо своїй рідній країні…
Фото: Олександр Швець
Довідка:
Олександр Швець, журналіст, редактор. Засновник ShvetsMuseum, першого в Україні музею порцелянових фігур, відкритого в Києві в перші дні широкомасштабної війни. В експозиції музею представлено понад 2500 робіт, створених майстрами найвідоміших у світі порцелянових мануфактур, які він привозив із десятків країн протягом тридцяти років.