У сьогоднішній добірці – книжки, написані дослідниками-етнологами, які розповідають про найцікавіші українські традиції.
«Коровай свиного сала в пуд». Розваги, частування, хвороби та шати в козацькій Україні
Автор: Віктор Горобець
Опис від видавництва «Фоліо»:
Книжка «Коровай свиного сала в пуд» представляє українську історію не лише «без брому» та «без істерики», а й без таких, на жаль, уже традиційних «приправ» сучасного українського історіописання, як надмірний пафос, віктимизація / героїзація, пошуки в нашому минулому ареалів зародження людських цивілізацій і навіть з’яв найперших у світі конституцій.
Натомість на сторінках книжки панує спокійна й довірлива розмова з вдумливим читачем про сутність звичних і, як виявляється, позачасових житейських радостей і турбот. Про те, в оточенні яких речей жили українці в козацькі часи, у що вдягались, що їли і що пили, як хворіли та проганяли недуги, як господарювали і торгували, як бенкетували та розважались — інтелектуально й не дуже… Про те, якими схожими й водночас різними можуть бути життєві пріоритети впродовж багатьох сотень літ. А також про те, як, здавалося б, звичні слова, мандруючи століттями, часом набувають зовсім незрозумілих значень.
Книга спробує відповісти й на більш конкретні запитання, наприклад: якою була винна карта українця у XVIIІ ст.; як слимаком і мозком хижого яструба лікували головний біль? А також зазіхне на наближення до відповідей на сакраментальні — «шароварно-сальні» — загадки української історії.
Віктор Миколайович Горобець (нар. 1964 р.) — український історик, дослідник середньовічної та ранньомодерної історії України. Доктор історичних наук, професор. Заслужений діяч науки і техніки України. Завідувач сектору соціальної історії Інституту історії України НАН України.
«Українські весільні традиції»
Авторка: Леся Горошко-Погорецька
Дизайнерка обкладинки: Тетяна Омельченко
Очікувана дата виходу – кінець жовтня.
Опис від видавництва «Віхола»:
Облити водою чи навіть штовхнути в річку, обдарувати писанками, вишитими хустинками та сорочками — так починався шлях до шлюбу в наших пращурів.
Як можна було відмовити сватам, окрім піднести гарбуза? Чому прохання напитися води зовсім не таке невинне, як може видатися на перший погляд? Що віщує молодятам тріснутий коровай і що таке весільне деревце? Скільки калачів знадобиться для автентичного весілля і кого молодій запрошувати до танцю першими? А ще навіщо наречена мусила розпрягати коней або пити з решета?
Етнологиня Леся Горошко-Погорецька у своїй книжці описує всі етапи автентичного українського весілля — від залицяння й сватання до переїзду молодої в дім молодого та повʼязування жіночого головного убору. Ви не лише дізнаєтеся, як відбувалося традиційне українське весілля, а й зможете відтворити окремі його звичаї.
Леся Горошко-Погорецька — етнологиня, кандидатка історичних наук, яка досліджує символіку обрядовості. Авторка низки наукових праць, серед яких — «Символіка води в обрядовій традиції жителів Черкащини», «Вода в ритуалі: карпатська традиція», «Весільний порадник. Звичаї та обряди». Авторка і ведуча рубрики «Своя сорочка» на радіо «Львівська хвиля».
«Час народжуватися. Повитуха в українській культурній традиції»
Авторка: Олена Боряк
Дизайнерка обкладинки: Христина Валько
Очікувана дата виходу – середина жовтня
Опис від видавництва «Віхола»:
Книжка етнологині Олени Боряк присвячена унікальній постаті в історії української традиційної культури — сільській бабі-повитусі. Повитуха, або родопомічниця, не лише допомагала провести пологи та подбати про жінку і дитину, а й навіть віщувала долю новонароджених та отримувала від священника імʼя для малечі. Така традиція в українських селах зберігалась аж донедавна.
У книжці зібрано нотатки з етнографічного поля про історію повсякдення, у якому ритуальні дії, прикмети, молитви, замовляння та заборони ще впливали на навколишній світ. Живі оповіді жінок про власний, з бабів-прабабів переданий, досвід народження дитини відхиляють завісу над незбагненним актом початку нового життя.
Олена Боряк — етнологиня, докторка історичних наук, старша наукова працівниця Державного наукового центру захисту культурної спадщини від техногенних катастроф.