Найкращі дні літа – це 4 фантастичні дні на фестивалі високого мистецтва Bouquet Kyiv Stage, де повітря було наповнене натхненням, а навколо – талановиті красиві люди, які прийшли, щоб доторкнутися до прекрасного, зарядитися, знайти підтримку, побороти біль, поділитися любов’ю. У кожного своя історія, а у творчих людей – барвисті букети емоцій, які вони щедро дарують, і багато з них – попри власні травми.
Минулого року, як мені здалося, у класичних творах, обраних для фестивалю, було багато трагічності. Цього разу більшість із них були медитативними, наповненими світлом і надією.
Дослідницько-культурний проєкт «Звільнена музика», представлений на фестивалі, присвячений пошуку і поверненню в публічний простір творів репресованих українських композиторів. Про деякі імена публіка дізнається вперше. На Bouquet Kyiv Stage були виконані твори Василя Барвінського, Павла Сениці, Костянтина Шиповича, Бориса Яновського, Лео Орштейна.
У перший день фестивалю я з величезним задоволенням слухала цю різноманітну, дуже мелодійну музику в приголомшливому виконанні Liatoshynskyi Capella Orchestra. І хотілося послухати ще! Тому я запланувала знову потрапити на такий концерт: у програмі фестивалю їх було три. Але наступний концерт був у приміщенні Хлібні, а в цей момент у чудовому дворику Софії Київської – окремому райському куточку в центрі столиці – в теплий серпневий день лунала вишукана музика Шопена у майстерному виконанні польського піаніста Матеуша Кшижовського. Як це можна було упустити?
Вибір події на Bouquet Kyiv Stage – річ завжди дуже складна, тому що команда фестивалю зібрала все найкраще!
Чудовий джаз подарувало українській публіці Tal Gamlieli Trio з Ізраїлю. У їхній музиці були світлі гармонії, драйв і пустощі! Вона лилася теплими хвилями, обіймала і захоплювала.
У концерті Київського камерного оркестру (диригентка – Наталія Пономарчук) «Сучасне і позачасове» звучала музика сучасних українських композиторів Станковича, Сильвестрова, Луньова, Шалигіна. Настав вечір, врівноважені м’які мелодії заспокоювали та заколисували. І раптом в цю ідилію свіжим вихором увірвався неймовірний фантастичний твір Любави Сидоренко, збудивши навіть птахів, які задрімали від шепоту музики майстрів. Це було несподівано та просто шикарно! Я б навіть назвала це смерч «Любава»! Тепер буду шукати це ім’я в концертних афішах.
Новинка цього року – Кобзарська галявина, де виступали кобзарі з усієї України. Голова асоціації «Дивись українське» Андрій Різоль розповів: «Кобзарська галявина – це особлива емоція. Два роки наша команда працювала над отриманням статусу визнання ЮНЕСКО, і ми спільно з кобзарськими цехами України – київським, харківським і львівським – цього досягли. Щоб ви розуміли, програма визнання збереження кобзарської лірницької традиції рівня ЮНЕСКО – на сто голів вище будь-якого «Оскара»! Це найвища відзнака нематеріальної культурної спадщини людства. І зберігають цю традицію всього 48 кобзарів». Кобзарська галявина була особливим місцем, де музиканти без мікрофонів не тільки виконували старовинні твори, а й розповідали їхні історії слухачам. Було цікаво та душевно.
Норвезькі джазмени – піаніст Øystein Sevåg і гітарист Lakki Patey – представили свій альбом «Visual 2». Музиканти сказали, що грають разом з підліткового віку. І коротко та жартома розповіли про свою творчість: “У 1994 вийшов наш перший альбом «Visual». Ми подумали – куди поспішати? І «Visual 2» вийшов через 30 років. Можливо, років через 60 можна чекати наступний». Чудова медитативна музика! Я помітила, що деякі глядачі вже під час концерту підходили до столика з дисками, щоб купити альбом – настільки вона їм сподобалася. Одну з композицій музиканти присвятили полеглим українським воїнам, і вона була дуже світлою.
Дуже незвичайним, атмосферним був музичний перформанс «Пісні Одіссея» Алли Загайкевич. Він розпочався з дзвону на дзвіниці Софії Київської.
Розсіяний, урочистий звук, що йшов зверху, перемістився у дворик, де соковитим переливом дзвіночків зазвучав карильйон, що стояв на одній із доріжок між зеленими галявинами.
А потім пролунав «заземлюючий» голос електронної музики. Все це звучало знову і знову, перемішувалося, проникало наскрізь, створювало відчуття, що простір навколо дихає цією музикою.
Концерти Jazz in Kyiv Band завжди дуже цікаві. Цього року на фестивалі музиканти грали позитивну життєствердну музику, яка супроводжувалася короткими та влучними коментарями знавця джазу, майстра слова та просто мудрої людини Олексія Когана.
Під бурхливі оплески до бенду приєдналася наша приголомшлива вокалістка Назгуль Шукаєва, яка навіть попри складнощі зі здоров’ям не змогла пропустити Bouquet Kyiv Stage! Після концерту художник Валерій Шкарупа подарував незламній Назгуль одну зі своїх космічних робіт.
Фінальний концерт фестивалю, який називався «Білий букет», був просто феєричним! Національним ансамблем солістів «Київська камерата» диригував енергійний темпераментний Ніколоз Рачвелі (Грузія). Як же це було круто! Приголомшливим був виступ Мар’яни Головко, яка ельфійською мовою виконала пісню «О, щастя» з опери Вікторії Польової «Eter». Її високі обертони, на які здатні дуже рідкісні вокалісти, просто неймовірні! Як пояснила музикознавиця Любов Морозова, «на найвищих нотах звук перетворюється на світло».
Не менш яскравою була «Присвята» Богдані Півненко. Посеред виконання твору на сцену несподівано піднявся її автор – Усейн Бекіров, сів за рояль, зіграв чудове соло і так само несподівано зник.
Цей фестиваль не відпускає: в нього хочеться повернутися, ним хочеться поділитися. Для багатьох він уже став традиційним місцем збору «творчої родини», до якої з кожним роком долучаються нові люди. Чесно кажучи, коли наступного дня після його завершення я прокинулася та зрозуміла, що (як у тому анекдоті) «вже ніхто нікуди не йде», серце просто стиснулося. Але згадалися слова співорганізатора фестивалю Євгена Уткіна: «Ми будемо його робити завжди!» І ми вже готові до майбутнього!
Наталія Кряж