11 жовтня, о 18.00 годин в Музеї сучасного мистецтва Одеси (вулиця Європейська, 31/33) відбудеться презентація літературного альманаху, створеного у часи повномасштабної війни, – “Метаромантика”. Це перша збірка військового мистецтва в Україні. На його сторінках – поезія і проза Олександра Мєняйлова, Ігоря Луценка, Оксани Рубаняк, кінематографічні роздуми Любомира Левицького, філософські тексти Сергія Форкоша, картини “Вітру степового”, світлини Богдана Федорченка, розмови з Дмитром Лазуткіним та видавцями “Стилет і стилос” та багато інших: відомі майстри, так і потенційні відкриття. Разом вони творять живий портрет епохи, де сьогодення пророкує майбутнє.
«Тобі 22, всі твої друзі мертві. Вереса на зачистці застрелили впритул з ПКМу. В льожку Кіндера прямим попаданням уїбала 120-та. Ягер підірвався на ОЗМці. Касперові перебило ноги – застрелився, не дочекавшись еваку. Ярика в нічному бою застрелили свої.
Коли стикаєшся зі смертю близької людини вперше, мозок намагається вигадати для неї сенс, знайти в ній стилістичне завершення.
Згодом розумієш, що справа марна. Ягеру і Кіндеру було по 19. Ярик мав дворічну доньку. Верес не дожив 2 дні до переводу.
Їх зрізало в довільний момент життя просто тому, що кулі і уламки мають властивість залітати куди завгодно крім бронеплити. Тепер щоразу, коли ти чуєш “доля”, тобі кортить побитися».
Автор – Дітріх. Це псевдо. І це йому 22 роки. Він – реальний. Як реальні і його друзі, побратими. Живі та мертві.
Дітріх – один із тих, про кого ми кажемо, що то наші майбутні Ремарки. Ті, хто зараз в окопах. Ті, хто описує війну. Ті, хто встиг вирости та змужніти на війні. Ті, хто мають написати Головний Роман чи Головні Романи про цю кляту війну, яка йде 11-й рік і кілька століть поспіль.
Головне, щоб наші Ремарки залишились живими.
Військові написали свої тексти, які вийшли в альманасі «Метаромантика». І презентація альманаху відбудеться вже цієї пʼятниці, 11 жовтня, о 18.00 годин в Музеї сучасного мистецтва Одеси (вулиця Європейська, 31/33).
Ці тексти – болючі та правдиві. Це – одкровення тих, хто пройшов через пекло і зумів переплавити пережите у слова і фрази.
Презентує «Метаромантику» військовий Олександр Мєняйлов. Мєняйлов – це він у мирному житті. На війні він – Данте. Олександр пішов на війну у 18 років. Він вчився в університеті, вивчав міжнародні економічні відносини.
А ініціатор і натхненник проєкту – Серафим Гордієнко. Він син нашого товариша Марка Гордієнка. Серафим пішов добровольцем у 2022 році. 3 навчання в УКУ. Тоді йому було 19 років.
Серафим каже: «Ми віримо, що творчість, створена комбатантами після початку повномасштабного вторгнення, гідна називатися окремим напрямком української культури».
Так воно і є.
До речі, у Олександра і Серафима вийшла спільна збірка поезій під однойменною назвою «Метаромантика. Кров, степ і вічність».
Вони, як і інші автори, наші діти за віком. Ті діти, якими ми таки передали цю срану війну у спадок. І вони тепер вимушені вигрібати.
Хто в Одесі, приходьте, прошу. Щоб підтримати та послухати.
Всі інші можуть придбати альманах.
Я дуже хочу, щоб до цього справді унікального культурного феномену була прикута ваша увага. Увага – це найменше, що ми можемо зробити. Для них і для себе.
…А той текст Дітріха називається «200». І закінчується так:
«Ти говориш з ними, як мертвий з мертвими. Вони зникають перед світанком. І тоді нарешті пригадуєш: ти забув сказати, що любиш їх».
Ми любимо вас.
Фото та відео надані організаторами
Довідка:
Зоя Казанжи – журналістка, письменниця з Одеси. Здобула вищу освіту на факультеті журналістики Київського національного університету імені Шевченка. Закінчила Institute of the World Bank with the financial support of the British Ministry for International Development. Вчилась за програмами BBC Media Management Course та Chartered Institute of Public Relations (CIPR) Programme, UK. Працювала в медіа Одеси, позиції – від репортерки до головної редакторки щотижневика. Займала посади в органах державної влади – у ЦВК та Одеської ОДА. Співзасновниця Українського клубу Одеси, членкиня PEN Ukraine.