Перша афганська стріт-арт художниця Шамсія Хассані впевнена, що мистецтво змінює людей
Афганка Шамсія Хассані (Shamsia Hassani) у 2010 році потрапила на семінар з графіті, який проводив відомий британський художник та дизайнер Chu.
22-річна дівчина вже закінчила університет, але усвідомлювала, що хоче займатися творчістю. Їй здалося, стріт-арт – саме те, що потрібно, бо малюнки на стінах можуть бути дуже простими.
Але головне, чим керувалася Шамсія, це чудовий інструмент зближення мистецтва та народу. Адже багато співвітчизників дівчини ніколи не були в музеях і зовсім нічого не знають ані про академічний живопис, ані про андеграундний.
До того ж в Афганістані незлічена кількість стін, пошкоджених пострілами та вибухами. Графіті не просто прикрасять їх, вони продемонструють новий етап розвитку Афганістану, подарують людям, якщо не надію, то посмішку, а в ідеалі викличуть бажання зрозуміти ідею, виражену художником.
З 10 учасників семінару, на якому випускниця кабульського університету була єдиною представницею прекрасної статі, тільки вона почала займатися стріт-артом.
Шамсія вигадала персонаж, який майже завжди присутній у її роботах, – жінку із заплющеними очима без рота. Закриті очі означають, що дивитися нема на що, і героїня воліє ігнорувати все, щоб менше засмучуватися. Закритий рот декларує неможливість щось сказати або зробити, щоб змінити те, що відбувається.
Але коли Шамсія Хассані вийшла на вулиці творити, то зіткнулася не лише з нерозумінням, що не було несподіванкою для місцевої мешканки, а й реальними погрозами.
Багато чоловіків ображали та гнали художницю, бо вважали її публічне заняття малюванням негідним для жінки. Та і їхні дружини мовчки засуджували сміливу мисткиню.
Але вона не зупинялася і продовжувала розмальовувати поранені мури афганських будинків. Шамсію дуже тішило, що діти завжди сприймали її мистецтво з цікавістю та схваленням. Вона сподівалася, що у них буде шанс зрости іншим поколінням.
Нині ця надія значно зменшилась. Як і багато співвітчизників, перша афганська стріт-арт художниця шукає місце під сонцем на чужині. Але вона, як і раніше, впевнена, що мистецтво змінює людей, а люди змінюють світ.
