Війна впливає на все. І на структуру ринку праці також. Як очевидно, не лише в Україні. Сотні тисяч моїх землячок змушені знаходити застосування своїм здібностям у нових умовах, придивлятися, пристосовуватися, переучуватися, виявляти заповзятливість та винахідливість. Тому мені хотілося б, щоб розповідь про британку Мері Ділані (Mary Delany, уроджена Granville), яка головний проєкт свого життя розпочала у 72 роки, додав українкам оптимізму.
Так, їй не доводилося шукати роботи. Але Мері жила у XVIII столітті, якби їй і спало на думку працевлаштуватися, по-перше, у неї було б проблем із реалізацією цього бажання набагато більше, ніж у моїх сучасниць, по-друге, її репутація була б безповоротно зіпсована. Все-таки уродженка Вілтширу належала до вищого класу англійського суспільства. У юному віці батьки відправили її до Лондона до бездітної тітки, леді Stanley, передбачалося, що в майбутньому дівчинка стане фрейліною королеви Анни. Але монархиня померла, коли Мері було 14, і з приходом до влади нової Ганноверської династії кадрова політика при дворі змінилася.
Рідним дівчини довелося переглядати свої плани, і їй почали підшукувати гарну партію, адже головним надбанням родини Granville було її ім’я. Партія знайшлася у вигляді багатого землевласника та члена Парламенту Alexander Pendarves, який мав намір за допомогою шлюбу збільшити свій вплив у суспільстві Наречений не подобався 16-річній Мері, він був на 44 роки старший від неї, страждав на подагру і добре піддавав. Такою мірою, що, одружившись, постійно забував змінити свій заповіт. В результаті, коли після 8 років шлюбу Mrs Pendarves овдовіла, вона залишилася ні з чим.
Але це її не дуже засмутило. Тому що статус удови дозволяв молодій жінці у XVIII столітті вести відносно вільне життя. Мері могла подорожувати, спілкуватися з людьми, які їй цікаві, займатися справами, що її цікавили. Так, у неї не було свого будинку, але вона мала чудовий характер, бездоганні манери, гострий розум, численні таланти. Вона говорила кількома мовами, грала за різних музичних інструментах, писала кумедні оповідання, малювала, чудово вишивала. Дружила з письменником Джонатаном Свіфтом (Jonathan Swift), композитором Георгом Генделем (Georg Friedrich Händel), біологом Джозефом Бенксом (Joseph Banks).
Мері переїжджала з одного будинку родичів чи друзів до іншого, де її з радістю приймали. І під час одного з таких візитів познайомилася у Дубліні з лікарем Патріком Делані (Patrick Delany). Закохалася та вийшла заміж. Маючи невдалий досвід, артистична дама не поспішала обтяжувати себе шлюбними узами повторно, вона стала Mrs. Delany у 43 років, і цього разу була щаслива. То справді був дуже гармонійний шлюб. Пристрастю подружжя біло садівництво. Поруч із чоловіком Мері займалася самоосвітою. А це були дуже цікаві для ботаніки часи. Карл Лінней (Carl Linnaeus) тільки-но створив єдину систему класифікації рослинного та тваринного світу, і Мері з чоловіком були в курсі всіх новацій у натуралістці.
Вони часто відвідували Лондон, де подружжя мало безліч друзів, і прожили разом 25 чудових років. Тому, вдруге поховав чоловіка, Мері вже не раділа свободі, але вона не перестала отримувати радість від життя і не втратила своєї допитливості та таланту до образотворчих мистецтв. Вона стала довго гостювати в маєтку своєї близької подруги герцогині Портлендської (Margaret Bentinck, Dowager Duchess of Portland), яка дуже любила природничі науки та мала величезну колекцію дивовижних рослин і квітів.
У маєтку подруги шанувальниця природи й розпочала величезний проєкт Flora Delanica, який прославив її ім’я. Стимулював його появу, як не дивно, нещасний випадок. Пошкодивши ногу і за порадою лікаря, дотримуючись стану спокою, 72-річна Мері сиділа за рукодільним столом. Випадково вона помітила, що листок китайського цигаркового паперу абсолютно збігається за кольором з геранню перед вікном. Мері негайно вирізала з неї пелюсток – він виглядав справжнім. Потім у справу пішов папір іншого кольору – на листя, стебло, тичинки. Так вона винайшла свою “Paper Mosaics”. Зображення рослин і квітів, що цілком реалістично виглядають – незрозуміло, чи засушені справжні, чи ретельно вимальовані ботанічні ілюстрації – насправді повністю складалися зі шматочків кольорового паперу, наклеєних на чорний картон. Потрібні відтінки авторка розфарбовувала аквареллю та гуашшю, а потім вирізала з них найтонші деталі – пелюстки, прожилки, тичинки, тіні на листі.
Художниця поставила собі за мету створити 1000 таких колажів рослин. Всі колекції герцогині були до її послуг, незабаром для проєкту, що став знаменитим, знатні знайомі стали надсилати свої зразки квітів – з оранжерей та екзотичних поїздок. Десять років Мері Делані із захопленням працювала над своїми “мозаїками”, поки погіршення зору не поклало край рукоділлю. До 1000 колажів їх авторці не вистачило всього 15. Десять томів витончених ботанічно точних ілюстрацій Flora Delanica, підписаних у ліннеївській класифікації, нині зберігаються в Британському музеї.
Король Георг III та королева Шарлотта подарували ентузіастці природознавства будиночок у Віндзорі та виділили щорічну пенсію. Вона постійно була при дворі, де її дуже любили і цінували за розум та освіченість. Приклад Мері Ділані доводить, що шанс увійти в історію залишається за різних обставин і в будь-якому віці, але головне – шанс високої самореалізації!
