Напевно, більшість з вас під час перегляду фільму, де герої долають неймовірні перешкоди, уявляють себе на їхньому місці і думають: «А я б так зміг»?
Фільм-антиутопія Френсіса Лоуренса «Довга хода» — адаптація однойменного роману Стівена Кінга 1979 року. Шокуюча стрічка врізається в пам’ять своєю… ймовірністю опинитися на місці героїв. Тому що подібне шоу в наш час цілком можливо. Або воно вже йде?
Дія фільму відбувається в Америці, де одним з популярних реаліті-шоу є «Довга хода». Півсотні хлопців з певною швидкістю без зупинки йдуть під наглядом солдатів з автоматами. Менш ніж хвилинна затримка – попередження. Після третього – розстріл. Переможець – останній, хто вижив – отримує велику суму грошей і виконання бажання.
Кожного з героїв у цю смертельну гру втягнула своя причина. І тепер їх поставили у вузькі рамки, з яких викреслили всі слабкості. Тільки вперед. Бадьорим кроком. Навколо – суперники. Хіба вони можуть стати друзями? А ось це, мабуть, головне питання цього фільму. Що важливіше – твоє власне життя і мета, чи друг, який підставляє тобі плече в нелюдських умовах? Коли ти не можеш навіть нормально справити природні потреби – на це немає часу, а наглядачі безжальні.
Одне з питань, що виникають у героїв – як ти дозволив затягнути себе в цю ситуацію? І у глядачів те ж питання в голові – а що могло б мене змусити? Дивишся та просто несвідомо, практично інстинктивно «йдеш» разом з цими хлопцями. І відчуваєш шкірою кожен постріл. Як це пережити, витримати, перемогти?
Фільм нещадний. Його важко перестати дивитися, а дивитися жахливо. Протягом всієї цієї «кулеметної стрічки» в кадрі – божевільні, які проживають останні миті свого життя. І, напевно, як і на лінії фронту, тут оголюється нутро кожного, хто йде поруч. У якийсь момент це нутро просто вивертається навиворіт. У свої останні хвилини кожен герой відчуває себе як на сповіді, усвідомлюючи, що ось зараз та сама межа, коли ти повинен вибрати – тобі вгору чи вниз. І я б навіть не стала ділити героїв на головних і другорядних, хоча цей поділ, природно, є. На цьому короткому і довгому для кожного з них шляху вирішується питання життя – його сенсу і тривалості. І ти вболіваєш за кожного. І кожне вибуття – біль.
Фільм триває 108 хвилин, а його дія охоплює кілька днів. Майбутнє, представлене в книзі, вже не здається фантастичним або вигаданим. Воно реально на всі сто. Маніяки, які роблять своє шоу і живуть за рахунок чужих досягнень і подвигів – наша сувора реальність. Фантазія Стівена Кінга вже розповзається по всьому світу…
Наталія Кряж