Моє дитинство, як і в багатьох, було в Радянському Союзі – в якому, як відомо, заборонялося святкувати церковні свята. Тож всі робили це таємно, готуючи святкову вечерю, вітаючи рідних і друзів.
Слава богу, творчість геніального Миколи Гоголя “совєти” не заборонили, а просто оголосили “вєлікім рускім пісатєлєм”, щоб їх!.. Тому змалечку його “Вечори на хуторі біля Диканьки” перечитувалися мною безліч разів. А по телевізору показували милу стару екранізацію цього твору. Тож моє уявлення про Різдво було, як про якусь містичну, неймовірно прекрасну, дивовижну історію – чим, безперечно, воно і є.
Це вже потім, в юності, мене занесло на навчання в Чернівецьку область, і там я вперше побачила і відчула, що таке Різдво. Справжнє, з вертепом, з маленьким Ісусиком, з Колядою – прекрасне Гуцульське Різдво! Для мене воно й тепер – оце перше враження – безодня зоряного неба над величними засніженими Карпатами і гурти веселих колядників, файно вбраних в народні строї.
Найбільше з персонажів люблю Козу, тому що вона, по перше, – головна діюча особа в дійстві Маланки – символ родючості та відродження.
По друге, взагалі люблю кіз за їх прекрасний характер, ну це з дитинства, бо моя бабуся Юля тримала пухову козу Зірку і сама чесала її та пряла пряжу. Тому ми в дитинстві були в теплих носках з козячої шерсті. Нехай цей Різдвяний спогад буде присвятою моїй ба і її улюблениці.
Ми з сестрою всі канікули проводили в селі та, коли гуртом ходили в ліс, то хтось брав з собою собаку, а ми брали козу, вона любила ці прогулянки. Так що я не можу нічого поганого сказати про характер кіз – вони веселі, непосидючі, люблять спілкуватися, і дуже вірні.
Зірка – то одна велика пригода. В інших кози паслися, припнуті десь на вигоні, а наша пані їла тільки зірвану траву, чи листя, чи яблука з грушами помиті І порізані. А коли вибігала, часом, зі своєї загінки, то ласувала усіма квітами, що траплялися на її шляху. Особливо полюбляла жоржини! У них з ба була така любов на двох – ба їх садила, а Зірка про них мріяла…
Оце така моя різдвяна історія.
Картина у заголовку: Ірина Нявчук, “Маланка”, 2025. Полотно, акрил
Довідка:
Ірина Нявчук народилася на Черкащині. Освіта – Решетилівське художнє училище та Вижницький коледж прикладного мистецтва ім. Шкрібляка. Член Спілки художників України з 2025 року.
Бере участь у Всеукраїнських та колективних виставках, має декілька персональних. З останніх – участь в колективній виставці “Таємні добрі справи” у White World Gallery, м. Київ; “Різдвяна” у Народній галереї м. Черкаси; IV трієналє абстрактного мистецтва “АРТ-АКТ”, м. Чернівці.
Основні художні напрямки – абстракція та графіка з національними елементами.
