Забігла в улюблену київську галерею «Білий Світ», де проходить виставка-антистрес «Таємні добрі справи». До експозиції увійшли роботи близько ста українських митців. У них – відображення нашої реальності та мрій. Я довго розглядала ці роботи і серед великої кількості різних чудових творів вибрала свій топ-10. Ті, про які просто не могла не написати. Але це тільки моя думка, будь-який житель або гість столиці може зробити свій вибір: виставка працює до 30 січня.
Перша картина, яка привернула увагу, – «Без назви» Андрія Підлисного. Але це ж гусак? Той самий – популярний герой українських коміксів і мемів. А тут такий милий – з зайчиком на ручках. Точніше, на крильцях. Це ж зайчик? А другий, схоже, виглядає з рукава… Чарівні добродушні звірята, що зігрівають одне одного, зображені в казкових різдвяних тонах.
«Світло в наших домівках» Тамари Янович – про те, що просто має бути, і чого нам усім зараз не вистачає. Цей вечірній міський пейзаж виконаний з тканини, що створює додаткове відчуття затишку та тепла.
Ще один будинок – світлий і таємничий, м’яко сяючий серед високих дерев у темній вуалі ночі. Зачаровуюча двошарова картина Євгенії Коган «Світись» із серії «Внутрішній будиночок» створена у складній техніці: верхній шар – шовк, туш, нижній – дзеркальна плівка, акрил.
На картині Ділари Азгін «Hidden» все зрозуміло: в гості прийшли друзі. Такі різні та схожі. Дуже реалістична картина, навіть здається, що персонажі застигли лише на секунду, шоу зараз продовжиться, і мила дівчина на столі таки закінчить фразу: «А де “шуба”?».
Дуже гармонійно розміщені дві роботи – Ростислава Лужецького «Як у дитинстві» та Анастасії Кривенко «Бестіарій». Святе, що сходить з небес чи то у віконному отворі між фіранками, чи то серед листя – зверху. А нечисть – там, де їй і місце – красується внизу. Хоча нечисть тут страшенно симпатична та зовсім не страшна.
«Срібний Янгол» Валентини Козяр – такий чистий і ніжний! Він летить над містом і несе добрі вісті. Його хочеться запросити в дім, щоб почути з його вуст найтепліші та багатонадійливі слова, а потім пригостити збитими вершками та відпустити до рідних і близьких!
Юрій Віслоух та Іванна Стратійчук створили щось незвичайне: «Кібершати Святого Миколая». Це вбрання, яке схоже на кольчугу, – немов новий модний лук для сучасного Захисника та Благодійника.
Мою увагу привернула робота Ірини Хворост – чималенький мішечок з зернятками розміром з долоню дорослої людини. Це «Зерна добра», на яких, як на амулетах, написані священні слова: Щедрість, Життя, Мир, Захист… Здається, що вони пахнуть теплом, щойно спеченим хлібом і запашною кавою одночасно, зачаровані на щастя та радість. Їх хочеться потримати в руках, перечитати всі добрі слова, погладити та відчути долонями їх приємну форму.
Однак ця робота – не тільки витвір мистецтва. На своїй сторінці у Facebook Ірина Хворост розповіла про її значення: “Цей проєкт створений як подяка нашим волонтерам, які від самого початку повномасштабного вторгнення і до цього року випікали хліб, здобу та печиво для госпіталю і «на нуль». Бо це і є тими таємними добрими справами, на яких тримається наша єдність.
Хтось пропрацював у пекарні від перших днів і до самого завершення, хтось лише почав тут свій волонтерський шлях. Кожне знайомство я вважаю безцінним здобутком і від усього серця дякую вам, мої неймовірні.
Ці зерна створені як обереги. Більшість із них мають гравіювання, народжене на основі архаїчних замовлянь, колядок і побажань.
У серію входять 36 керамічних об’єктів.
Одне зерно розбили коти, одне я залишила собі, одне ми розіграємо в лотерею (готуйте ваші 50 грн!), десять — підготувала як подарунки, а 22 з них ви можете побачити наживо: торкнутися, спробувати прочитати написи, відчути їхнє тепло і, можливо, обрати для себе те зернятко, яке стане вашим оберегом у цьому буремному житті.
Уся виручка з продажу зерен буде спрямована на відновлення роботи нашої пекарні”.
Улюблений персонаж різдвяних історій – символ родючості, благополуччя, життєвої сили та оновлення – «Кізонька». Ви навіть не уявляєте, який матеріал обрала художниця Тамара Романова для її створення. Це помелопластика! Так-так, це шкірка того самого величезного цитруса. А здається, що це шкіра – справжня або штучна. Просто фантастика!
На картині Світлани Моісеєвої-Подлевської «Подарунок від Миколая» вгадується зв’язок європейських традицій: у різдвяних фінських історіях теж є коза. А точніше, різдвяний козел, який під впливом історій про Святого Миколая пізніше перетворився на доброго дідуся – Йоулупуккі. Малятко, що сидить верхи на вишуканій козі, оповитій ніжними трояндами та прикрашеній ажурними шарфами, тримає в руках свій подаруночок – червоного коня, символ цього року. І нехай рік, що настав, буде таким же світлим, мирним і щасливим, як ця прекрасна картина!
Наталія Кряж