Перед тим як почнеться обговорення того, наскільки різні пісні подобаються всім, я хочу сказати: це справді величезна кількість залаштункової та командної роботи. Без перебільшення Національний відбір на Євробачення — це масштабний проєкт.

І щоб ви розуміли, кого хвалити або в кого кидати каміння, поясню, за яку саме частину відповідала я. Я обирала на свій смак тих виконавців, яких вважала готовими. Готовими не просто до живого виступу, а до участі в конкурсі. А конкурс — це завжди про досвід, стрес і навички, які потрібно проявити попри все.

Тим паче в тих умовах, у яких ми загалом працюємо й творимо: без світла, в холоді. І це теж треба враховувати — це зовсім не лос-анджелеська температура комфорту. Ми творимо під «шахедами» й ракетами.

Тож що саме я робила?

Обирала пісні в сукупності: вокал, сенс, стиль. Потім разом з учасниками допрацьовувала аранжування — керуючись власним смаком і досвідом. Декому змінювала частини: умовно кажучи, був сильний приспів, але не вистачало бриджу, або ще чогось. Десь буквально дописувала слова, десь просто надсилала свої ідеї.

Тобто я повною мірою займалася продюсуванням — продюсуванням виконавців.

Далі — тренування. Саме відпрацювання складних технічно-вокальних моментів: виходів, мелізматики, вокальна драматургія так далі. Усе це ми ретельно пропрацьовували з виконавцями.

 

Посмотреть эту публикацию в Instagram

 

Публикация от Jamala (@jamalajaaa)

Звичайно, коли я зараз слухаю готові пісні, вмикається мій внутрішній перфекціоніст: тут би доробила, там би доробила. Але загалом я впевнена, що коли додасться живе виконання — а в нас ще є трохи часу до лютого, зовсім небагато, але все ж — ми зможемо це ще допрацювати так, щоб ви пишалися. І щоб ми самі пишалися українськими талантами.

Далі вже йде робота більш візуальна — продакшен, відеопродакшен. Це дуже кропітка й надзвичайно важлива праця для телешоу.

Джамала, українська співачка та авторка пісень, народна артистка України, лавреатка Національної премії України імені Тараса Шевченка (2024)