З 27.02 по 29.03 в галереї «Portal 11» триває виставка Георгія Пустовійта – представника видатної мистецької родини Пустовійтів. Георгій (Юрій) Пустовійт (1941 – 2018) – брат Сергія Пустовійта, відомого живописця, представника «містичного реалізму», та син Гаврила Пустовійта, знаного українського графіка, учня славетного художника Михайла Бойчука (1882 – 1937) – «засновника «бойчукізму», національного мистецького стилю, що поєднував візантійські традиції з європейськими новаціями та українським народним мистецтвом».

Георгія Пустовійта всі знають як скульптора. Однак колись він мріяв бути живописцем, і водночас у нього прекрасні графічні твори. Мало хто знає, що Георгій Пустовійт – один із тих майстрів, які займалися медальєрним мистецтвом (тобто виготовленням медалей), створюючи оригінальні речі за своїм трактуванням форми, композиційним вирішенням аверсу та розкриттям обраної теми.

Існує певний стереотип, що медаль – це тільки нагорода або відзнака для особливих подій. Насправді це насамперед окремий вид мистецтва. Саме в цьому жанрі автор може втілити свій творчий пошук – так само, як у станковій круглій скульптурі чи, наприклад, у горельєфі. Інтерес українських митців до медальєрного мистецтва, а також і до роботи з таким матеріалом, як шамот, прийшов у 1970-х роках, коли вони почали активно їздити у творчі подорожі на пленери та симпозіуми, переважно до країн Балтії – саме це відіграло важливу роль у становленні медальєрного мистецтва в Україні. Адже в 70-х роках медальєрне мистецтво Прибалтики набуло розквіту, стилістика її творів відрізнялася від України, де цим мистецтвом на той момент майже ніхто не займався. Так само і шамот. Наші митці з цікавістю знайомилися з цим матеріалом саме там і тоді.

Зараз є унікальна можливість побачити частину робіт Георгія Пустовійта серед експонатів виставки галереї «Portal 11». Це авторська скульптура, графіка, живопис, які зібрані в один мистецький простір, а деякі з його робіт представлені на загальний огляд вперше.

Твори майстра вирізняються оригінальним трактуванням та глибинним задумом, захоплюють своєю неординарністю та філософським підходом до розкриття кожної теми. Скульптурні роботи митця доволі лаконічні, в них немає нічого зайвого, їм притаманні чіткість ліній та влучно розставлені акценти. Майстер свідомо обирав нестандартні теми і бездоганно втілював їх завдяки оригінальним творчим ідеям та композиційним рішенням. Георгій був дуже різноплановим скульптором. Йому були підвладні різні матеріали – бронза, дерево, кераміка. У творчому доробку автора є портрети, станкові твори, монументальна скульптура. Наприклад, алегорично трактована робота «Крізь терни до зірок», де маленькі куби-сходи складаються як пірамідка та ведуть вгору. І на кожному кубі, наче на періоді життя, людина залишає або не залишає свій слід.

Його графіка доволі різнопланова. Багато рисунків, побудованих на співвідношенні темних та світлих плям, створені тушшю плавними віртуозними дотиками пензля, наприклад, як серія «Ніч», в якій майстер оспівує жіночу красу оголеного тіла. Роботи, виконані у техніці пастелі, – стримані за колоритом та сповнені умиротворення. В них проглядається тяжіння до природи, до її витоків. А його живописні твори – це відпочинок для душі: «Осінь на вул. Паньківській», «Бахчисарай. Садиба брата Сергія» та інші, насичені кольором та свіжим повітрям.

На виставці можна побачити декілька автопортретів художника різних періодів. Один із них відрізняється оригінальним вирішенням із властивим авторові відтінком гумору. На першому плані ми бачимо лише руку митця, який замальовує високі старі дерева на своїй дачі у с. Межиріч (Черкаської обл.). З цими «велетнями» – улюбленцями митця – є ще декілька творів, як-от «Срібна ніч» та «Золота ніч», які відрізняються переважно кольоровим акцентом та постаттю майже містичного чорного кота із золотими очима. І якою за кольором буває ніч?

Погляд притягують і мальовничі краєвиди навколо рідного села, серед яких є ті, що мають несподівані композиційні рішення, як-от «Мамонти над Межирічем». Ми бачимо величезні кудлаті хмари, але якщо придивитися уважно, то в них приховані обриси мамонтів. І це не випадковість, адже саме на цьому місці була знайдена унікальна, одна з найвідоміших у світі стоянок мисливців на мамонтів, що знаходилася тут близько 15 тисяч років тому.

Показова біографія майстра. Народився Георгій Пустовійт у Києві. Під час Другої світової війни перебував у бабусі в с. Межиріч. Після повернення  до рідного Києва, у 1948 році, родина отримала одну кімнату в будинку Грушевських, перетвореному тоді на комунальне житло  (вул. Паньківська, 9; нині тут Історико-меморіальний музей М. Грушевського). В той час там мешкала Ольга Олександрівна, дружина брата Михайла Грушевського – Олександра. Саме вона відіграла величезну роль у становленні особистості та світосприйнятті Георгія, його брата Сергія та їхньой сестри Оксани.

Потяг до творчості в Юрія відчувався з самого дитинства. Він певний час навчався у школі для обдарованих дітей, потім у художній школі (РХСШ), закінчив Київський художній інститут (скульптурний факультет, де вчився у таких відомих майстрів, як О. Олійник та І. Макогон). Працював переважно на творчій роботі, але, окрім творчості, одним із важливих завдань у своєму житті він також вважав збереження спадщини М. Грушевського.

Усе, що залишилося в родині, і навіть дрібнички, такі як розбита чашка, яку він дбайливо зберіг та склеїв, – все це стало частиною основи музею. Завдяки йому та його дружині Ларисі Федоровій було покладено початок загальної колекції Історико-меморіального музею М. Грушевського в Києві, офіційно заснованого у 1992 році.

Георгій Пустовійт був дуже вимогливим до себе і до своєї творчості, неймовірно ерудованим, бездоганно володів знаннями з історії мистецтва та мав неперевершене почуття гумору, яке неодноразово можна відчути в його творах, що залишаються жити далі.

Радимо відвідати виставку та зануритись у філософський і водночас легкий за сприйняттям світ автора.

Марія Скоблікова, мистецтвознавець, старший науковий співробітник НХМУ

Фото у заголовку: Георгій Пустовійт. Із серії «Ніч»